Вісник Львівського університету. Серія філософські науки

У статті висвітлено філософсько-правові погляди Івана Франка. Акцентовано на природно-правових поглядах мислителя. Обгрунтовано ідею, що Іван Франко, незважаючи на засилля позитивізму в тогочасному соціально-філософському знанні загалом і в правознавстві зокрема, засвідчив вірність українській гуманістичній природно-правовій традиції, в основу якої покладено загальнолюдські цінності. Показано І. Франка як глибокого філософа права, який засобами художньо-образного мислення виступив проти тотального порушення прав українців в умовах імперської дійсності.

В основі української правової  традиції покладено ідею природного права як сукупності загальнообов’язкових принципів, що виражають фундаментальні зв’язки буття, що відповідають інтересам та потребам людини і є первинними стосовно державного, позитивного  права. Право оголошено невідчужуваним, оскільки є природним. Його трактують як Закон Природи, Закон Життя, який порушувати неприпустимо, бо це зумовить руйнацію  засад буття як нації, народу, так і окремішніх людей. Серцевиною юснатуралістичної традиції є загальнолюдські цінності: життя, людина з її гідністю, честю,  справедливість, свобода, рівність суб’єктів права, добро, спільне благо, істина, добросовісність, які, на противагу легістській традиції та її цінностям – державі, законові, покаранню, порядку, дисципліні, відповідальності, мають потужний гуманістичний потенціал.

Українці зуміли  зберегти і розвинути у нових  індустріалізовано-урбанізованих  умовах національну природно-правову традицію, правові сенси та цінності: справедливість-правду, свободу (в українській інтерпретації – «волю»), незалежність, рівність, відповідальність та обов’язки перед родиною, громадою та своїм народом; унікальні  форми правового життя – звичаї та традиції, правову свідомість, для яких характерними є високе значення людської особистості як центрального елемента правової реальності.

Українська людина, її існування в природно-сільському та урбанізованому середовищах, її внутрішній світ, її доля постійно в полізору мислителя. Він дуже добре відчуває людину, її природну суть, його герої співзвучні з природою, вони серед неї, з нею. Йому властиве глибинне розуміння того, що Людина, Природа, Космос і Життя взаємопов’язані, що це поняття одного порядку. Він «закорінює» людину в природі, надає людському статусу однієї з форм буття, що найтісніше пов’язана з іншими такими формами: нацією, народом, соціальними групами. Звернення І.Франка до селянської культури, селянського способу життя, побуту, які співіснують поряд з природою, серед природи, в природі, пошук серед селян своїх героїв дають мислителеві можливість відобразити в художній формі органічність українського селянства, єдність, гармонію людини і природи, що є однією із характерних особливостей української світоглядної парадигми.

Франкові погляди були альтернативою легістському погляду на право, який ототожнював право із законом, що стверджував державно-владну вседозволеність, не робив різниці між правовим законом і неправовим, трактував правосвідомість як законосвідомість, перетворював людину із суб’єкта права лише на об’єкт законницького впливу держави тощо. І.Франко заперечував державоцентризм у праві, тому це не поділяли тогочасні авторитети від юриспруденції.

Філософ також пильно придивлявся до правового життя українців. Його спілкування з українськими правниками, адвокатами, глибоке знання тогочасної правової реальності українців та Австро-Угорської імперії дали підстави мислителеві правдиво відобразити тогочасну офіційну правову систему, народну правову традицію, і, що найважливіше – українську людину, яка опинилася в умовах австро-угорського державоцентризму і тотального безправ’я.

Ключові слова: право, правова свідомість, природне право, природні права народу, законодавство, судова система, судочинство.

1. Павлусів Н. М. Філософсько-правові погляди західноукраїнських письменників кінця ХІХ–ХХ ст. / Н.М. Павлусів : дис. канд. філос. наук на здобуття наук. ступеня: 12.00.12 – філософія права. Київ, 2011. – 225 с.

2. Атоян О. М. Селянська правосвідомість в історико-правовій реальності 1917–1921 років (на прикладі повстанського руху на чолі з Нестором Махном) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – Київ, 2008. – 40 с.

3. Ерліх Є. Про живе право. Проблеми філософії права : міжнар. часопис. – Київ; Чернівці : Рута, 2005. – Т. 3. – № 1/2. – С. 194 –200.

4. Лобода Ю. П. Правова традиція українського народу (феномен та об’єкт загальнотеоретичного дискурсу). – Львів : Світ, 2009. – 280 с.

5. Франко І. Перехресні стежки: повість // Украдене щастя : вибрані твори. – Харків : Фоліо, 2007. – С. 151–410.

6. Франко І. Украденещастя: вибрані твори / І. Франко. –Харків: Фоліо, 2007. – С. 151– 410.

7. Здоровега В. Політичне передбачення у творчості Івана Франка // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: матеріали Міжнар. наук. конф., Львів, 25-27 верес. 1996 р. – Львів: Світ, 1998. С. 174–179.

8. Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень : навч. посіб. 3-є вид., стер. / Ф. П. Шульженко, Т. Г. Андрусяк – Київ : Юрінком Інтер, 2002.– 304 с.

9. Франко І. Вибрані твори. – Львів: Каменяр. 1977. – 254 с.

10. Принцип верховенства права має нерозривно пов’язуватись із основними невідчужуваними правами людини, в якихматеріалізується ідея справедливості. – Інтерв’ю з М. Козюброю. Верховенство права. Законодавчий бюлетень.– Київ: IREX U-Media, 2005. – С. 33–38.

11. Головатий С. Тріада європейських цінностей – верховенство права, демократія, права людини – як основа українського конституційного ладу (частина третя: права людини). Право України. – 2015. –№ 1.– С. 13 – 93.

12. Братасюк М. Г. Природно-правова парадигма як концептуальна основа сучасного правового розвиткуДоктринальні засади розвиткудержави і права: національні та міжнародні тенденції / заг. ред. проф. Бошицького Ю. Л. Київський ун-т права.– Київ : Видавництво Ліра-К, 2014. – 440 с.

13. Градова В. Г. Ідея верховенства права в українській правовій традиції / В. Г. Градова : дис. на здобуття канд. юрид. наук : 12.00.12 – філософія права. – Київ, 2013. – 251 с.

14. Попадинець Г. О. Український світоглядно-філософський гуманізм як засада розвитку української правової культури :дис. канд. філос. наук на здобуття наук. ступеня : спец. 12.00.12 «Філософія права». – Київ, 2008. – 196 c.

15. Радбрух Г. Философия права / Радбрух Г. – Москва, 2004. – 230 с.

16. Нерсесянц В.С. Философия права / В. С. Нерсесянц. – Москва : Норма - Инфра. 1997. – 647 с.