ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ ВТРАТ ВНАСЛІДОК ГОЛОДОМОРУ-ГЕНОЦИДУ 1932-1933 РР.

Анотація

Визначено головні теоретико-методичні проблеми до­слідження демографічних втрат внаслідок Голодомору-геноциду 1932–1933 років: термінологічна – існування різних підходів до розуміння самого поняття «демографічні втрати» та їхньої компонентної струк­тури; інформаційно-ресурсна – неповна та часто недостовірна дже­рельна база демографічної статистики 1920–1930-х років; мето­дична – зумовлена наявністю двох попередніх та пов’язана із засто­су­ванням наукових методів здебільшого демографії, статистики й історії. Прямі демографічні втрати внаслідок Голодомору-геноциду в 1932–1933 роках пропонується визначати як сумарну чисельність померлих та вибулих за межі УСРР внаслідок політики геноциду в означений період. Разом із непрямими втратами (ненародженими від числа прямих втрат) вони складають загальні демографічні втрати. Проблему повноти та достовірності джерельної бази дослідження можна вирішити шляхом детального вивчення та аналізу первинної демографічної статистики на рівні сільських, селищних, міських рад та адміністративних районів. Такий підхід дасть змогу поступово відновити втрачені дані на вищих адміністративних рівнях. Визначено, що найбільш доцільним для розра­хунків демографічних втрат є метод демографічної реконструкції, що повинен застосовуватись у поєднанні з іншими демографічними та математичними методами.

Ключові слова: демографічні втрати, Голодомор-геноцид, 1932–1933 роки, методика, метод демографічної реконструкції, Українська Соціа­ліс­тична Радянська Республіка (УСРР), демографічна статистика.