ПОЛІМЕРНІ КОМПОЗИТИ ПОЛІПІРОЛ – MnO 2

Анотація

Методом полімеризаційного наповнення в разі окиснювальної поліконденсації 
π-спряжених мономерів за наявності MnO ₂ або KMnO ₄ синтезовано композити поліпірол–
MnO ₂ , поліанілін–MnO ₂ , поліпірол-графіт, поліпірол–графіт–MnO ₂ , вивчено їхні 
електрохімічні властивості як катодних матеріалів для літієвих джерел струму та будову 
синтезованих сполук за допомогою ІЧ- та рентгенівської спектроскопії. Одержані полімери 
мають електропровідність, характерну для напівпровідникових матеріалів (≈ 1´10 ^-6См/см). 
Простежується зменшення електропровідності зразків поліпірол–MnO ₂ , поліанілін–MnO ₂ , що, 
очевидно, зумовлено окисно-відновною міжмолекулярною взаємодією полімер–MnO ₂ , яка 
призводить до зміни співвідношення Mn(IV) / Mn(III) у складі композитів. Наявність збіжних 
рефлексів MnO ₂ в інтервалі 2 theta 37,31 – 38,24 на рентгенограмах вихідних речовин і 
продуктів синтезу підтверджує входження діоксиду манґану до складу одержаного композита 
(ППірол–графіт–K _x MO ₂ ). В ІЧ-спектрі композита (ППірол–графіт–K x MO 2 ) простежено піки 
поглинання груп N-H в області 3 461 cм -¹, коливання груп атомів C-N у кільці поліпіролу за 1 534 cм ^-1
, а також низку абсорбційних піків при 500–800 cм ^-1, які відносять до коливань атомів 
Мn-O в октаедрах MnO 6 , що підтверджує будову синтезованого зразка. На підставі аналізу 
розрядних кривих літієвих джерел струму із синтезованими катодними матеріалами визначено 
напруги розімкнутого кола (2,58–3,42 В), густини розрядного струму, розраховано значення 
питомих енергій, питомих ємностей (11,3–38,8 А с г ^-1
). Доведено, що на питомі енергетичні 
характеристики літієвих джерел струму впливає хімічна природа компонентів катодного 
матеріалу, умови їхнього синтезу, спосіб формування активної маси катода. 

Ключові слова: поліпірол, MnO ₂ , катодний матеріал, літієве джерело струму.