МОЛІБДЕН ОКСИД(VI) – ПОЛІАНІЛІНОВІ КАТОДНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЛІТІЄВИХ ХІМІЧНИХ ДЖЕРЕЛ СТРУМУ

Анотація

Одностадійним методом синтезовано композити поліпірол–MоO ₃ , поліанілін–MоO ₃ у 
разі окиснювальної поліконденсації π–спряжених мономерів за наявності MоO ₃ , вивчено їхні 
електрохімічні властивості як матеріалів для виготовлення катодів літієвих джерел струму. 
Ванадат амонію слугував окисником для аніліну в ході проведення цього синтезу в кислому 
середовищі (Н ₂ SO ₄ ), тому що окиснювальний потенціал MоO ₃ є недостатнім для одержання 
катіон-радикала вихідної молекули мономеру. Методом ІЧ-спектроскопії вивчено будову 
синтезованих полімерів і композитів. У спектрі композита поліанілін–MоO ₃ простежуються 
піки поглинання поліаніліну (1 563, 1 482, 1 238, 1 132 см ^-1 ), а також широкий діапазон 
абсорбційних піків між 950 і 1 000 cм ^-1 , які належать до коливань атомів Мо-O в структурних 
комірках MоO 3 . Доведено існування міжмолекулярної взаємодії між компонентами композита, 
одержаного методом полімеризаційного наповнення, що підтверджено зсувом максимумів 
піків поглинання коливань груп атомів Мо–О в ІЧ-спектрі. Електропровідність синтезованих 
зразків електропровідний полімер–МоО 3 є в межах (3–10 -5 См/см та залежить від природи 
полімерного компонента і складу композита. На підставі аналізу розрядних кривих макетів 
літієвих джерел струму з’ясовано, що питомі характеристики елементів Li–MoO ₃ , (U _р.к. = 
2,65 В, питома ємність – 15 А·с/г -1 ) можна поліпшити з використанням композита ПАн–МоО ₃ 
як катодного матеріалу у складі первинних джерел струму. Зміна природи електропровідного 
полімеру в складі композита (поліпірол–МоО ₃ на поліанілін–МоО ₃ ) призводить до збільшення 
густини розрядного струму для цих катодних матеріалів у початковий момент часу (від 9,6 до 
17,8)×10 ^-3 А×см ^-2 та збільшення розрядної ємності (від 13,5 до 18,3 А×с/г). 

Ключові слова: композити, поліпірол, МоО ₃ , поліанілін.