ШЛЮБНО-МІГРАЦІЙНА СТРУКТУРА ХЕРСОНСЬКОЇ ПОПУЛЯЦІЇ ТА ЇЇ ДИНАМІКА ЗА ПЕРІОД ЗМІНИ ПОКОЛІНЬ

Анотація

В умовах майже повної відсутності шлюбної імміграції та скорочення чисельності постійного населення протягом останніх 20 років спостерігається посилення інбредного компонента у структурі херсонської популяції за рахунок зниження коефіцієнта міграції, стабілізації шлюбно-етнічного складу, скорочення шлюбної відстані. Нині херсонська популяція є генетично замкнутою елементарною популяційною одиницею (індекс ендогамії 0,507). Певний рівень аутбридингу підтримується завдяки збільшенню частки міжетнічних шлюбів (з 35,5 % до 50,5 %) за рахунок зменшення частки моноетнічних (з 64,45 % у 1959–1963 рр. до 49,5 % в 2010–2014 рр.) та істотного зниження рівня шлюбної асортативності за національністю, що приводить до посилення внутрішньопопуляційного генетичного різноманіття. Генетичний внесок батьків-українців у генофонд українських дітей зменшується за рахунок збільшення потоку генів з інших гомолокальних етнічних груп, зокрема, росіян, татар, вірмен; інтенсивність потоку генів становить нині m=0,213 (по материнській лінії) і m=0,228 (по батьківській) за покоління.