ХАОС, ЧИ ПОРЯДОК. ПИТАННЯ СИСТЕМНОСТІ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ АКТОРА(НА МАТЕРІАЛАХ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ 2014–2019 РР.ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 026 “СЦЕНІЧНЕ МИСТЕЦТВО (АКТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО ДРАМАТИЧНОГО ТЕАТРУ І КІНО)” ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА)

Анотація

У статті розглянуто основні підходи у вихованні сучасного актора, які ґрунтуються на системності, або відсутності такої. Розглядаючи два способи організації навчально-творчого процесу: “індукційний” – від простого до складного та “дедукційний” – повного і тотального занурення у творчий акт від перших днів опанування професією, –  на прикладі п’ятирічної практики показано переваги і недоліки другого способу опанування акторським фахом. У контексті досягнень педагогіки (прямий та непрямий спосіб вивчення іноземних мов) та психології (зокрема гештальтпсихології) на основі набутого досвіду осмислено органічність такого – другого – підходу, особливо на тлі сьогоднішньої інформаційної епохи. Наголошено на необхідності абсолютно відкритого ставлення до формування молодих творчих особистостей із залученням до навчання носіїв найновітніших сценічних практик і відмови від закритої келійності. Попри життєво необхідні сценічну мову, вокал, пластику підтверджено потрібність опановування найрізноманітнішими жанрами та стилями, суміжними сценічними уміннями на шляху формування універсального актора. Зосереджено на ретельному та індивідуальному підході у доборі матеріалів для творчо-виховного процесу, що ґрунтується на розумінні унікальності комбінації творчих особистостей у кожній окремій групі всупереч закостенілій практиці повторювання одного і того ж. Зрезюмовано докорінну важливість інтегрального підходу до виховання універсального актора у нашу інтегральну епоху.