МЕТАФІЗИКА ІСТОРІЇ МУЗИКИ І НЕОГОТИКА ПОСТ-ПОСТАВАНГАРДУ

Анотація

Стаття присвячена тлумаченню історично-метафізичної якості тих або інших етапів музичної історії й сучасності в їх актуальній культурній детермінації й аналогії до раніше існуючих цінностей, у тому числі за допомогою епохальних позначень, іменованих Ренесансом-Відродженням, Рісорджіменто, Ренасімьєнто, а також у термінах, у яких частинами “нео”-, “прото”-, “пост”-, “транс”- і т. п. відображено принципове сутнісне співвідношення часів та їх фізично-людське різного наповнення.
Виявлення метафізики історії музики ґрунтується на симетрії повторюваностей, що створює уподібнення, які співвідносяться з церковними “симфоніями” – узгодженнями влади – земних і Небесних”, у яких поточне-минуще усвідомлюється в історичній вибраності уподібненням смислонавантаження фізично-часово надзвичайно різних суб’єктів. Усвідомлення такої історичної місії музикантами заохочує їх моральний інстинкт Віросповідального пошуку, що спрямовував саме народження музики з першоритуальної діяльності. А створення філософії як “науки-наук” з універсального навчання Піфагора про числову “Гармонію світу”, яке акумулювало досвід архаїчної Античності, пролонгувало самостійність шляхів науки у раціоналістичній системі світу.
Ключові слова: метафізика історії музики, неоготика, поставангард, пост-поставангард, стиль епохи в музиці.