УКРАЇНСЬКА ЦЕРКОВНА МУЗИКА: ПИТАННЯ МОВИ

Анотація

У статті розглядається розвиток української церковної музики через призму мовних процесів, які його супроводжували. Питання мови богослужінь актуалізувалося з постанням незалежності України, коли відновили свою роботу українські церкви національного спрямування (Автокефальна православна церква, Греко-католицька церква), а також утворилися нові церковні організації. Особливо виразно мовне питання постало у зв’язку з відновленням автокефалії Православної церкви в Україні. Українізація всіх сфер церковного життя відображається і в церковній музиці, зумовивши певні тенденції її сучасного побутування. Водночас духовна спадщина українських композиторів, що творили в різних конфесійно-політичних обставинах,  віддзеркалює певні традиції, що несуть відбиток свого часу. Метою пропонованої статті є висвітлення динаміки мовних змін, що супроводжували українську церковну музику на різних етапах її створення, та визначення специфіки її функціонування в сучасних умовах. Для її здійснення використовуються такі методи: метод ретроспективи (при розкритті процесів історичного розвитку української церковної музики), порівняльно-історичний метод (при виявленні загальних тенденцій еволюції богослужбової мови на різних теренах України у той чи інший історичний період), метод музично-текстологічного аналізу (при розгляді текстів церковних творів та виявленні історичних особливостей їх текстової фіксації), лінгвістичний метод (при аналізі мовних явищ в царині церковної музики). Наукова новизна. У результаті дослідження виявлено значний вплив мовних процесів, які супроводжували еволюцію української церковної музики, на сучасну практику церковного співу. Логіка історичного розвитку утверджує як безперечний вектор на українізацію церковного життя українців. На сучасному етапі можемо говорити про переплетення  двох тенденцій українізації церковної музики:  виконання її давніх зразків церковнослов’янською мовою із українською вимовою; виконання давніх церковних творів у перекладах нца українську мову, а також виконання літургійних та паралітургійних творів, написаних українською мовою. Висновки. Зберігаючи в давніх композиціях оригінальну мовну основу, церковний спів стає консервативною ланкою богослужінь, адже продовжує активне життя церковнослов’янської мови, якою створювався значний масив української церковної музики.
Ключові слова: церковнослов’янська мова, українська мова, літургія, паралітургійна музика, церковний спів.