Поп-культура та “класика”: поміж “низьким” мистецтвом, “симулякром” та кітчем

Анотація

Метою роботи є аналіз поп-культури крізь призму дискурсу поміж “низьким” мистецтвом, “симулякром” та кітчем. Зазначено, що у сучасній культурології постає нагальне питання осмислення цих явищ суспільно-мистецького життя. Водночас звернено увагу на те, що передумови цих культурних феноменів мають своє суспільно-культурне підґрунтя та часткове наукове осмислення щонайменше ще у ХІХ столітті. Звернуто увагу на специфіку стилю бідермаєр. Чимало уваги приділено питанню інтердисциплінарних взаємовпливів та жанрів у різних видах мистецтв епохи модернізму та постмодернізму; їх функціонування у тоталітарних режимах, зокрема радянської доби. Саме в цих умовах, вважаємо, формувалися засадничі принципи феномену кітчу.
Методологія. У процесі дослідження використано джерелознавчий, історичний, музично-теоретичний, культурологічний методи дослідження. Зазначений методологічний підхід дає змогу провести комплексний музично-культурологічний мистецький аналіз явища кітчу.
Наукова новизна. В результаті проведеного дослідження вдалося визначити і провести ґрунтовний аналіз різноманітних проявів явища кітчу у творчості сучасних українських та зарубіжних композиторів (В. Сильвестров, М. Скорик, Л. Дичко, Дж. Кейдж, К. Пендерецький та ін.).            
Ключові слова: поп-культура, кітч, симулякр, гіперреальність, “занижений” стиль, тиражування.