Театр як лабораторія польсько-українського пізнання. Перспективи співчутливого мислення.

Анотація

У цій статті представлено результати дослі-
джень, проведених у Ягеллонському університеті в рам-
ках 12-місячного гранту, профінансованого Національним
центром науки (Польща) та наданого за програмою OPUS
27. Грант підтримував проєкт “Театр як лабораторія поль-
сько-українських зустрічей з 2014 року до сьогодення.
Перспективи співчутливого мислення” (№ проєкту UMO-
2024/53/B/HS2/02533). Стаття зосереджується на ролі
стратегій співпраці між театральними діячами з Польщі та
України протягом останнього десятиліття та досліджує, як
ці стратегії формують концепцію співчутливого мислення.
Цю концепцію розуміємо як форму реляційного та ситуа-
тивного знання, що генерується через мистецьку практику.
Проаналізовані приклади позитивної практики – зокрема
польсько-українська спільна драматургічна та режисерська
робота, стратегії репрезентації та кураторські ініціятиви –
також допомагають сформулювати попередні відповіді на
три ключові питання: (1) як театр може сприяти подоланню
когнітивних дисонансів у польсько-українських відноси-
нах; (2) як він може посилити суб’єктність Іншого на рівні
культурної репрезентації у відповідь на виклики багатомов-
них та багатоетнічних суспільств у Европі, де громадяни
України відіграють важливу роль; та (3) які майбутні пер-
спективи і форми взаємного польсько-українського знання
через мистецтво можна визначити.