Еластичність художньої свідомости Андрія Бондаря

Анотація

У статті закцентовано увагу на важливій інновації українського літературного простору останніх десятиліть – стрімкій еволюції есеїстики – та проаналізовано проблематику і стилістику чотирьох прозових збірок Андрія Бондаря. Мета дослідження – зактуалізувати той факт, що українська література з початку ХХІ ст. дуже інтенсивно збагачувалася текстами, які постали в жанрових координатах есею, а також те, що А. Бондар є одним із найяскравіших сучасних українських есеїстів (став першим лавреатом премії Книга Року ВВС у номінації «Есеїстика» (2018) та лавреатом премії імені Юрія Шевельова (2021), якою теж відзначають за есеїстичну творчість), що підтверджують його чотири книги малої (есеїстичної) прози. Літературознавець прийшов до численних висновків: у першій збірці («Морквяний лід») письменник осмислював реалії радянської та пострадянської України, подекуди моделюючи розмаїті історії з вигадливими, метафоричними сюжетами; кількість таких метафоричних сюжетів істотно зросла в наступних збірках – «І тим, що в гробах» та «Церебро»; для цих двох книжок прикметні гра з власною біографією й інтертекстуальність; найновіша збірка «Ласощі для Медора», як і перша, складається з майстерно виписаних есеїв на культурологічні теми. Для короткої прози А. Бондаря притаманна різностилевість і белетризація образу автора, що в сув’язі створюють ефект еластичності, яку умовно можна назвати жанровою дифузією або гібридністю. У статті використано елементи культурно-історичного, зіставного та герменевтичного методів.