Діалогічність як вияв інтертекстуальности у проповідях Йоаникія Ґалятовського

Анотація

У статті проаналізована діалогічність крізь призму комунікації між різними текстами у проповідях збірки «Ключ розуміння» Йоаникія Ґалятовського. Мета студії – дослідити діалогічну інтертекстуальність у системі прикладів-аргументів проповідника, що виявляє перспективу діалогу з Богом у модусі риторико-герменевтичного процесу. Дослідження здійснено з використанням аналітичних прийомів культурно-історичного, герменевтичного методів та теорії діалогізму й інтертекстуальности. Наукова новизна статті полягає передусім у тому, що в ній авторка спробувала відстежити різні види діалогу між текстами в казаннях Й. Ґалятовського, у яких і втілюється найважливіший діалог ‒ із Богом. На підставі численних спостережень авторка прийшла до таких висновків. Теорію аргументації, яка базується на використанні прикладів із різних джерел ‒ Біблії, церковних книг і творів Отців Церкви, а також із книг із філософії, міфології, історії, географії, астрономії, книг про тварин і рослини та ін., Й. Ґалятовський прописує у своїй гомілетиці «Наука, албо способ зложення казання». Трактат виявляє подібність риторики з діалектикою насамперед у вченні про збільшення проповіді – прийомі ампліфікації, у системі якої ключовий образ розгалужується на інші образи, між якими також відбувається герменевтичний діалог. На основі знань, почерпнутих із різних книг, та віри в божественну присутність у слові Й. Ґалятовський виробляє таку манеру аргументації, яка ґрунтується на довколишньому середовищі, у метафорах досвіду. Важливу роль водночас відіграють інтелектуальні можливості мислення, які повинні вказати орієнтир до істинного сенсу Біблії.