Оповідання Івана Франка “Борис Граб”. До проблеми: Іван Франко про читача і читання

Анотація

У статті йдеться про оповідання І. Франка “Борис Граб”, в якому порушено питання, що хвилювали письменника впродовж усієї його творчої діяльності. Це, зокрема, проблема читача і читання, роль книги у формуванні особистості, книга як засіб характеристики персонажа. Письменник створює образ книги як фактора, що єднає людей, говорить про спілкування за допомогою художніх творів. Тут виникає важлива філософська проблема розуміння людини людиною, причому герої твору прямують до нього через діалог. Відбувається своєрідна взаємодія двох психологічних світів. Вчитель вводить учня у світ своїх думок, а через це стимулює його до опанування багатствами світової культури. В уста Міхонського І. Франко вкладає розгорнуту програму інтерпретації художнього твору. Вона враховувала досягнення сучасного письменникові літературознавства і водночас випереджала його, формулюючи ті положення, до яких прийде онтологічна герменевтика вже у наступні десятиліття.
У статті розглянуто творчу історію оповідання, зроблено спробу порівняти дві його редакції (1890 і 1903 рр.).
Оповідання має велике значення для характеристики літературознавчої концепції І. Франка, його філософських поглядів, для розуміння діяльності І. Франка – письменника, вченого і мислителя.