ФРАНКІАНА АННИ ФРАНКО-КЛЮЧКО: ПРОБЛЕМАТИКА, ЖАНРИ, СТИЛЬ

Анотація

Стаття присвячена науково-публіцистичному франкознавчому доробку Анни ФранкоКлючко (1892–1988), наймолодшої доньки Івана Франка. Мета студії – розкрити творчу індивідуальність А. Франко-Ключко як представниці літературної династії Франків, яка у своїх публічних виступах і публікаціях у пресі продовжувала справу свого батька, популяризувала його ідеї та водночас боролася з викривленням образу письменника у радянській Україні. Розвідка базується на історико-документальних (зокрема, архівних та бібліотечних) розшуках із використанням аналітичного, синтетичного, біографічного, бібліографічного, культурно-історичного, генологічного методів. Наукова новизна дослідження полягає в осмисленні й уведенні до наукового обігу цілої низки текстів А. Франко-Ключко (публічні промови і виступи, ювілейні сильветки, мемуарні нариси, есе, статті, листи), які були розпорошені у діаспорній періодиці або неописані в архівах і довгий час перебували поза увагою дослідників. На підставі аналізу науково-популярних, публіцистичних, мемуарних та епістолярних текстів А. Франко-Ключко, що охоплюють період від середини 50-х і до початку 70-х років ХХ ст., зроблено висновки про особливості франкіани доньки письменника: широкий жанрово-тематичний діапазон текстів, домінування мемуарних фрагментів, високий ступінь автобіографізму, акцентування на культуро- та націєтворчій місії І. Франка, на його релігійному світогляді, творчих взаєминах із жінками, кулінарних смаках і родинних традиціях. Відзначено також і полемічну складову характеру та творчого стилю А. Франко-Ключко, її особливу увагу до «незручних» тем, зокрема, пов’язаних із хворобою І. та О. Франків, розглянуто обставини полеміки А. Ключко з науковцем Олександром Мохом.