ПРОЗА ІВАНА ФРАНКАУ ТВОРЧІЙ РЕЦЕПЦІЇ АГАТАНГЕЛА КРИМСЬКОГО

Анотація

У статті досліджено тематичний, сюжетно-образний, жанровий і стильовий аспекти рецепції прози Івана Франка у творчості Агатангела Кримського. Хоча тематичний горизонт прози А. Кримського значно звужений, порівняно з Франковою прозою, зате доповнений новими, здебільшого морально-етичними, проблемами, а традиційні мотиви отримали модерністичне стильове забарвлення. У дебютній збірці “Повістки і ескізи” (1895) молодий письменник продовжив рух жанрової системи від реалістичної широкоформатної розповіді до фрагментарного імпресіоністичного письма, що був започаткований у прозі І. Франка. Для безпосереднього відтворення хвилювань людської душі А. Кримський вдавався до стильової манери “потоку свідомості”, яку вперше в українському письменстві успішно застосував його великий попередник. Після І. Франка А. Кримський став чи не єдиним прозаїком, який у літературі раннього модернізму довів до крайніх меж натуралістичне зображення фізіологічних мук і психічних страждань, що неодноразова зауважувала критика і не зважився повторити жоден його сучасник. Письменник-модерніст не акцентував почуття вини перед народом і морального обов’язку громадського служіння ціною самозречення. Його персонажі – свідомі індивідуалісти, котрі співчувають простолюду, але вибирають свій власний шлях у житті, яким принесуть користь усій своїй поневоленій батьківщині. Творчість А. Кримського побудована переважно як діалог із Франковою традицією. І в цьому творчому діалозі молодий прозаїк, шукаючи власні шляхи, прокладав дорогу модерній прозі Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Миколи Хвильового.
Ключові слова: рецепція, проза, натуралізм, модерністичний бунт, жанр,
композиція, “потік свідомості”.