«БУЛО СЕ ТРИ ДНІ ПЕРЕД МОЇМ ШЛЮБОМ...» І. ФРАНКА ТА СВЯТЕ ПИСЬМО: АСПЕКТИ МІЖТЕКСТОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

Зроблено спробу проаналізувати твір І. Франка через його міжтекстові взаємодії зі Святим Письмом. Акцентовано на тому, що вірш поета є особливим простором, у якому авторський текст часто перетинається з Біблією, а читач натрапляє на різноманітні відсилання, накладання змісту і сенсів. Проаназізовано такі твори письменника: «Було се три дні перед моїм шлюбом...», «Притча про сіяння Божого слова» (акцентовано, що інтерпретація жнив в Івана Франка була кількавекторною). Письменник не лише використовував мотиви чи образи Святого Письма, він студіював Біблію, вивчав її як науковець. І. Франко був переконаний, що Біблія – це збірка міфів, які можна опрацювати по-новому. У поезіях І. Франка Біблія постає прецедентним текстом. Різні думки щодо використаних біблійних фрагментів у Франковій поезії скеровують принаймні до двоякої інтерпретації літературного тексту з можливим симбіозом, взаємопереходом і взаємодоповненням історій про двох старозавітних персонажів. Текстові взаємодії між поезією І. Франка та Біблією «призводять» до особливого смислового ускладнення, сенси часто взаємодоповнюються, а іноді суперечать один одному. Добре, праведне маркування «земної площини» поезії (щедрий урожай на пшеничному полі, хоч би в якому контексті ми його трактували) є позитивною перспективою для засівання Слова Божого, до чого кличе ліричного героя Божественний Сіяч. Окрім того, автор звів іще складніші символічні надбудови. Ідеться про певну змістову філософську градацію іпостасей ліричного героя: сіяч-жнець – пророк- проповідник – «Поет-Пророк». І. Франко через складні міжтекстові взаємодії створив непересічний образ митця, котрий покликаний до особливої праці ще до народження, а своїм життям засвідчив, що гідний сіяти Божественне Слово (воно не завжди є словом біблійним, радше словом добра, праведності, чесності, справедливості), щоб остаточно стати «Поетом-Пророком». Хліборобство було чи не першим видом діяльності людини, тому виходить, що «проповідувати», нести пророче слово у народ, стати, врешті-решт, тим пророком є першочерговим обов’язком будь-якого письменника. Між описами Франкового хлібороба та Мойсея є ще низка подібностей: колір, простір, звук. Важливими є, звичайно, інтертекстуальні взаємодії між образом ліричного героя та пророка Єремії. Але варто зазначити, що зі самого початку розмови ліричного героя з Богом відбувається симбіоз образу Мойсея та Єремії. Ці образи вже не існують окремо – вони творять певний узагальнений образ митця-пророка, образ, що має багато виявів та іпостасей. Тому наявність інтертекстуальних зв’язків між образами через наявність такої біблійної цитати передбачувана. Проте важливо, що два біблійні образи взаємодіють між собою. Можна припустити, що слова, звернені до Єремії, стосуються і Мойсея: його також вибрав Господь, іще доки він з’явився на світ. Як Мойсеєві доводилося проходити через пустиню, так і Єремії доведеться це зробити. І. Франко актуалізував думку про те, що такою є дорога кожного письменника-пророка. Текстологічний, порівняльний і герменевтичний аналіз дає підстави зробити висновок про ті багаторівневі та різноаспектні інтертекстуальні взаємодії текстів, що виникають через Франкове опрацювання біблійних розповідей (про Мойсея, Єремію та ін.), які в сукупності творять інтертекст. Ключові слова: контекст, інтертекстуальні взаємодії, інтертекст, Біблія.