СТРУКТУРА ФРАНКОВОГО ТЕКСТУ (НА МАТЕРІАЛІ НАУКОВО-ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ПРАЦЬ ІВАНА ФРАНКА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ)

Анотація

Розглянуто структуру трьох Франкових текстів «Що таке поступ?», «Двоязичність і дволичність», «Сухий пень», які не увійшли до зібрання 50-титомного видання. Усі ці тексти поєднує не лише час написання, а й жанр, у якому знайшлося місце і для мовних проблем. І. Франко став основоположником наукового та публіцистичного стилів української мови, науково-публіцистичного тексту зокрема, у якому в дохідливій формі пояснював досить складні філософські, соціальні, економічні чи інші наукові проблеми. Структура тексту значною мірою зумовлена його стилістичною належністю, сферою функціонування і специфічними мовними особливостями. Розглянуто внутрішню і зовнішню структури текстів цих праць, пов’язані зі змістом і формою твору. Внутрішня структура охоплює логічний, тематичний, типологічний, композиційний та інформативний складники. Зовнішня структура пов’язана з мовними засобами утілення внутрішньої структури: лексичними, граматичними, стилістичними. Виявлено специфіку кожної з праць, з’ясовано методи подання матеріалу та послідовність викладу. Наголошено на важливості зовнішньої, тобто мовної структури, яка залежить від основної мети та задуму. Ключовим моментом є ефективність структури, тобто читач розуміє та сприймає повідомлення згідно із задумом автора. Поверхнева структура тексту сприймається безпосередньо і служить своєрідним ключем до розуміння внутрішньої (глибинної) структури. Першу статтю – «Що таке поступ?» – пронизує слово ПОСТУП, що є її цементуючою ланкою, своєрідним словом-скріпом. Виклад тексту логічний. Тут є багато власних імен, розташованих в історичній послідовності, наукових термінів із політології, історичної філософії, теорії Дарвіна, поглядів утопістів, що характерно для наукових чи науково-популярних праць, а також низка риторичних запитань, роздумів-міркувань. Також є низка зіставлень, порівнянь, наприклад, лісової людини і людини цивілізованого світу, приватної і загальної власності, національного та інтернаціонального тощо, що характерно для публіцистичного стилю. За граматичними формами і словами, наявними в тексті, стоїть авторське світовідчуття, світобачення і світосприйняття. У мовленні твору в усіх своїх барвниках виявляється конкретна людина з її світосприйняттям і самовіддачею, зі своїми знаннями й естетичними нормами. Структура викладу нагадує серію кілець, у центрі якої головна точка – ідея, до якої колами сходяться ближчі, а потім дальші питання, що характерно для концентричного методу викладу. Стаття «Двоязичність і дволичність» написана індуктивним методом, що полягає в переорієнтації ходу думки від конкретного до загального. Виклад методом індукції вимагає репрезентативності факту, тобто впевненості в тому, наскільки конкретний випадок є представницьким, переконливим. Структура статті – логіко-типологічна. Обидві статті написані народною українського мовою того рівня, який на той час домінував у Галичині, тому вона ставала доступною для простолюдина, допомагала йому розібратися у складних науково-історичних і політично-філософських проблемах. Мова тексту емоційна, образна. «Сухий пень» І. Франко назвав політичним памфлетом і спрямував його проти обмосковлення. Це інформативно-авторська структура, створена традуктивним методом (від рівного до рівного). Для кожного виду й жанру тексту характерна своя структура, що обов’язково містить глибинний і поверхневий рівні. Ключові слова: Іван Франко, науково-публіцистичні праці, структура тексту, послідовність викладу, мовні засоби, українська мова.