СТРАТЕГІЯ ЯК СИСТЕМНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ: МЕТОДОЛОГІЧНО-ДІАГНОСТИЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу стратегії та процесів стратегування в організаціях як динамічних форм взаємодії, що виходять за межі традиційних управлінських та економічних підходів. Актуальність дослідження зумовлена зростаючим інтересом до трансдисциплінарних перспектив в організаційних дослідженнях, що інтегрують соціологічні та поведінкові аспекти. Основна мета статті – дослідити механізми створення, реалізації та інтеграції стратегій в організаційну систему, розглядаючи стратегію не як статичний план, а як результат безперервних соціальних процесів. Для досягнення поставленої мети, автори використовують інтегративний підхід, що поєднує методологію Strategy as Practice (SaP), теорію соціального становлення П. Штомпки та теорію соціальних систем Н. Лумана. SaP дозволяє зосередитися на мікрорівні стратегічних практик, а теорія соціального становлення та теорія соціальних систем забезпечують більш широке розуміння соціального контексту, в якому ці практики розгортаються. Ключовим аспектом статті є концептуалізація організаційної стратегії як динамічної системи, що постійно адаптується до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі. Автори наголошують на важливості аналізу не лише формальних стратегічних документів, а й повсякденних практик, комунікацій та взаємодій між членами організації, що формують стратегічні рішення. Крім того, у статті запропоновано методологічний підхід та набір індикаторів для вимірювання та діагностики інтегрованості стратегічних практик у повсякденній діяльності організації. Це дозволяє перейти від абстрактних теоретичних міркувань до конкретного аналізу стратегічних процесів в організаціях та оцінки їхньої ефективності. Стаття також розглядає еволюцію системного підходу до організації, включаючи раціональні, природні та відкриті системи. Досліджуються основні теоретичні положення SaP, його зв'язок з "практичним поворотом" у соціальних науках, а також його методологічні підходи. Підкреслюється значення таких концепцій, як "практики", "практичні дії" та "дієвці" у процесі стратегування. Наголошується на необхідності врахування соціальних чинників, організаційної культури та інституційних норм при формуванні та реалізації стратегій. Зазначено зв’язок SaP з процесім підходом до стратегії (Strategy Process), інституційними теоріями організацій та мікрозасадним рухом (microfoundations movement).

Ключові слова: Стратегія, системний підхід, організація, соціальні практики, теорія соціальних систем, організаційна система, стратегічні практики.