КУЛЬТУРНА СТІЙКІСТЬ ЯК ДИНАМІЧНИЙ ЧИННИК ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ

Анотація

У статті досліджується феномен культурної стійкості як динамічного чинника суспільного розвитку та людського життя. Показано взаємозв’язок між поняттями «культура» і «стійкість», які формують аналітичну основу сучасної соціогуманітарної науки. Розглянуто функції культури в контексті її здатності забезпечувати адаптацію, інтеграцію та відновлення суспільства під час кризових явищ. Особливу увагу приділено українському досвіду збереження культурної ідентичності, традицій та цінностей в умовах повномасштабної війни з Російською Федерацією. На підставі результатів соціологічних досліджень проаналізовано роль культурної стійкості у зміцненні національної згуртованості, формуванні політичної нації та розвитку патріотичного менталітету. Підкреслено значення міжнародної культурної співпраці й цифровізації як механізмів підтримки сталого розвитку культурного сектору України. Культурна стійкість інтерпретується як процес, у якому поєднуються ризики та ресурси захисту, що забезпечують динамічну рівновагу суспільства, його здатність до самооновлення й ціннісного самозбереження.

Ключові слова:
культурна стійкість, культура, стійкість суспільства, соціальні ризики, цінності, ідентичність, національна згуртованість, патріотизм, війна, українське суспільство.