Державна політика України щодо забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб: напрями реформування

Анотація

Статтю присвячено визначенню напрямів удосконалення механізмів управління забезпеченням прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО), розроблених на основі результатів соціологічних досліджень та аналізу нормативно-правових документів. Основою емпіричних даних, задіяних в статті, стали результати соціологічного дослідження (N=1170 осіб), яке проводилося у червні-липні 2022 року науковцями кафедри соціології і публічного управління Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». У висновках зазначено, що завдяки діагностиці існуючої державної політики щодо забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб, вона характеризується обмеженістю інструментарію проведення кардинальних змін, неврахуванням об’єктивних чинників. Захист прав ВПО в даний час на необхідному рівні не реалізовано. Наявність значної кількості органів публічної адміністрації, нормативно-правових актів, що регулюють їх діяльність, за недостатньої ефективності їх застосування засвідчує несистемність у питаннях реалізації державної політики щодо забезпечення прав ВПО. Тому в умовах сьогодення слід ужити швидких заходів реагування з метою зменшення наслідків. Одним із дієвих механізмів удосконалення державної політики зазначено цифровізацію, Цифровізація всіх сфер життя в поєднанні з соціальними трансформаціями супроводжуються новими вимірами управління, які є незворотними та взаємопов’язаними. Це призводить до необхідності трансформації моделі управління для реагування на запити громадян, зокрема ВПО. Зосередивши свою увагу на цій проблемі, Україна за підтримки демократичного світового суспільства здатна вирішити питання, пов’язані з ефективністю та надійністю функціонування державних і недержавних інститутів, що покликані забезпечувати розширення можливостей, прав та свобод внутрішньо переміщених осіб.

Ключові слова: державна політика, механізми забезпечення прав, внутрішньо переміщені особи України.