ГЕНЕРАЦІЙНА ТЕОРІЯ ІВАНА ФРАНКА

Анотація

Статтю присвячено генераційній теорії Івана Франка. Зосереджено увагу на Франковому трактуванні літературного покоління. І. Франко прагнув визначити не лише відмінні риси (протистояння) поколінь, а й їх наступність, що проявлялося і в галузі форми, і в техніці, тематиці, проблематиці, творчості, в її ідеології та ін. Під час характеристики літературного процесу – від ХІХ століття починаючи, І. Франко часто оперував терміном «генерація», трактуючи його дещо ширше, ніж літературне покоління. Переважно він зосереджувався на тій українській інтелігенції, що репрезентує свої «літературні сили». Потвердженням цього є окреслення трьох найвиразніших поколінь українства з їх чільними представниками (П. Куліш, М. Драгоманов, М. Грушевський), а відтак – трьох шкіл національної літератури. Ключові слова: літературний процес, літературне покоління, генерація, літературознавство, наступність і боротьба поколінь, школи національної літератури.