ХРОНІКА НИЩЕННЯ УКРАЇНСТВА: ВІД ЛІТОПИСНИХ ФАКТІВ КНЯЖОЇ ДОБИ І КОЗАЦЬКИХ ЧАСІВ ДО СУЧАСНИХ ДЖЕРЕЛ

Анотація

У рецензії розкрито зміст документів, які у хронологічній послідовності аналізують передовсім антиукраїнську сутність росії щодо України від найдавніших часів до 2024 р., коли російська імперія продовжує повномасштабну війну проти нашої держави, акцентовано увагу на таких формах російської агресії, як геноцид, етноцид та лінгвоцид, що є основою сучасної політики «руського міра».

Документи, наведені в книзі, засвідчують: уже в 838 році повноцінно існувала високорозвинена, як для того часу, рання українська держава Русь, що була однією з найстаріших суспільно-політичних утворень у Європі, жителі якої послуговувалися українською мовою, тоді як угро-фінські і татаро-монгольські племена про російську мову навіть не чули.

Намагаючись бути об’єктивним дослідником, В. Лизанчук наводить факти, які не лише сприяли розвиткові молодої української держави, але й гальмували її розвиток. Це, зокрема, розкол християнства на Західну й Східну церкви 15 липня 1054 року, який призвів до того, що Україна опинилася між молотом і ковадлом, між Польщею і Росією, тобто між цивілізованим європейським світом і антинародним деспотичним режимом.

У книзі чітко простежується, як з угро-фінів (москвинів) і татарів внаслідок злиття цих етносів створився московський (російський) народ, в характері якого домінували азійські риси характеру, що з історичним поступом чимраз більше викристалізовувалися і донині залишаються домінантними у російській державі.

Читача книги зацікавить, чому нині в російській ментальності маємо історичний парадокс: московити, які перебували сотні років у монголо-татарському ярмі, запозичивши золотоординський стиль «державності», сьогодні настирливо відхрещуються від своїх древніх угро-фінських і татаро-монгольських коренів, чіпляючись за слов’янські.

Цінність книги у тому, що документи, наведені в книзі, здебільшого не знайомі масовому читачеві в Україні, бо їх замовчували усі режими росії – від царського і до радянського.

Ключові слова: антиукраїнська політика росії, етноцид, геноцид, лінгвоцид.