ФІЛОСОФСЬКІ ОРІЄНТИРИ ФУТУРИСТІВ І ДАДАЇСТІВ У КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЙ СВІТОГЛЯДНИХ ЗАСАД МОДЕРНОСТІ

Анотація

Метою статті є визначення витоків екзистенціалізму, нігілізму та трансформації гуманістичної парадигми як світоглядних засад футуризму й дадаїзму. Дослідження спрямоване на виявлення рефлексій цих філософських орієнтирів у маніфестах, художніх текстах, передусім у театральних практиках. Також пропонована інтерпретація окреслює філософську спорідненість і принципові контрасти між обома рухами. Театр розглянуто як синтетичний простір публічної дії, у якому авангардні стратегії набували форми безпосереднього діалогу із суспільством. Методологія поєднує компаративний аналіз первинних джерел з історико-контекстуальним осмисленням культурних наслідків Першої світової війни. Філософську інтерпретацію зроблено з опорою на концепції Фрідріха Ніцше, Жана-Поля Сартра та Альбера Камю з урахуванням еволюційного ланцюга від Сьорена К’єркегора, Артура Шопенгауера, Едмунда Гуссерля й Анрі Бергсона. Це дає змогу простежити еволюцію ідей від кризових форм європейської філософії ХІХ ст. до їх радикалізації в авангардному мистецтві та подальшої концептуалізації в екзистенціалізмі.

Наукова новизна полягає в інтеграції ранніх екзистенційних інтенцій, нігілістичних імпульсів і кризи гуманізму в єдину аналітичну рамку, у межах якої футуризм і дадаїзм постають не лише як художні напрями, а й як філософськи насичені проєкти. Акцент на театральному вимірі демонструє, що саме сцена стала простором експериментального моделювання нових форм суб’єктності, свободи й відповідальності.

Кількість досліджень, у яких поєднано філософський аналіз із театральними практиками цих рухів, залишається обмеженою. Більшість праць зосереджено на естетичних або історичних аспектах, не розкриваючи повною мірою їхніх світоглядних підстав. Водночас саме театральні експерименти функціонували не лише як художні акти, а й як форми світоглядної та соціальної рефлексії, що робить їхній аналіз принципово важливим для розуміння авангарду як інтелектуального феномену.

Актуальність теми зумовлена тим, що в умовах сучасних технологічних трансформацій і глобальних криз знову загострюються питання сенсу, свободи та меж гуманізму. Досвід представників футуризму й дадаїзму, репрезентований у їхніх сценічних практиках, демонструє можливості мистецтва як інструменту критики, деконструкції та моделювання альтернативних форм буття.