УКРАЇНСЬКА ПРОФЕСІЙНА ТЕАТРАЛЬНА СПРАВА У СТАНИСЛАВОВІ (ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ): ДО ПИТАННЯ СПАДКОЄМНОСТІ

Анотація

Проаналізовано історію становлення українського професійного театрального життя у Станиславові (Івано-Франківську) на архівних матеріалах, спогадах театральних діячів та публікаціях в українській та іншомовній пресі. Простежено найважливіші етапи його започаткування: від публічної декларації цього наміру (травень 1910), заснування профільного Драматичного товариства (жовтень 1910) та відкриття аматорського театру  при ньому (лютий 1911), який став ядром для розбудовування постійної професійної інституції в місті. Визначено головні фактори подальшої діяльності товариства “Український народний театр ім. Івана Тобілевича” та професіоналізації різних театральних колективів під його патронатом (1911–1939). Особливу увагу присвячено дослідженню питання спадкоємності театральних традицій (та індивідуальних акторських і режисерських траєкторій) міжвоєнного періоду – в діяльності Станиславівського українського театру ім. Івана Франка під час першої радянської окупації західноукраїнських земель (1939–1941), німецької окупації (1941–1944) та повоєнному театральному житті Івано-Франківська.

Актуальність дослідження зумовлено недостатнім вивченням історії національного професійного театрального життя українців в Івано-Франківську через табуйованість теми у радянському театрознавстві, знищення документальних джерел та вимушене мовчання свідків до кінця 80-х років ХХ ст., а також через надмірну його міфологізацію у науково-популярних публікаціях перших років незалежності України.

Крім того, наукова реконструкція театрального життя міста упродовж складного ХХ ст. – як безперечно дискретного, проте цілісного у своїй тяглості культурного процесу, – сьогодні є одним із важливих інструментів для деколонізації національного мислення.