ТРАНСФОРМАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ В ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ТЕАТРАЛЬНИХ КОЛЕКТИВІВ ВІД КНЯЖИХ ЧАСІВ ДО ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Анотація

Наголошено на важливості та значущості процесу національного відродження та популяризації національної ідеї для згуртування знедоленого українського народу, який упродовж віків зберігав і розвивав свою етнокультурну самобутність, прагнув справедливості, волі та незалежності і створення власної держави. Акцентовано на складному суспільно-політичному, економічному, світоглядному, етнокультурному становищі українців після завершення поділів Речі Посполитої, внаслідок яких вони розрізнено опинилися в територіальних володіннях та політичних системах російської та Австрійської імперій. З’ясовано, що історичний шлях формування і розвитку українського театру був надзвичайно складним, адже в ньому перепліталися суспільно-політичні, мовні, етнокультурні процеси інтеграції різних етнічних груп українців як окремого народу, творчий ентузіазм й протистояння чужоземному засиллю (польському, російському, німецькому, угорському, єврейському та ін.).

У час формування українського професійного театру помітно були наявні невеликі аматорські театральні колективи, які існували на виробництвах як робітничі й селянські товариства при фахових професійних спілках, громадських об’єднаннях та ін. Суспільне значення театру підсилювалося ними, а його популярність зростала. Особливу увагу було відведено створенню та діяльності першого в Галичині професійного українського театру “Руська бесіда” у Львові. Значення для утвердження національної ідеї було надано поширенню у театралізованих постановках історичних, етнокультурних, побутових та інших відомостей, за допомогою яких відображалося реальне буття українців і їх національні прагнення. У роки Першої світової війни українському театру було надано величезне значення в руслі боротьби з ворогом. Він був перетворений на символ національного патріотизму, незламності та стійкості, і аж до вересня 1939 р. через його постановки українці мали велику надію, мрію та сподівання на краще майбутнє. Методологія. Дослідження виконано на основі застосування низки традиційних та міждисциплінарних наукових методів (порівняльний, типологічний, аналітичний, синтетичний та ін.), підходів та принципів (систематизації, об’єктивності, історизму та ін.). Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні проблематики, введенні у науковий обіг нових відомостей, матеріалів та результатів маловідомих досліджень. У висновках наголошено на великому значенні театрального мистецтва у справі консолідації народу та його боротьби за незалежну державу.