ПРОПАГУВАННЯ ХОРОВОЇ ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРІВ “ПЕРЕМИСЬКОЇ ШКОЛИ” ТА ЇХ ПОСЛІДОВНИКІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРІ

Анотація

Висвітлено творчість представників “перемиської школи” (Михайла Вербицького, Івана Лаврівського) та їх послідовників (Віктора Матюка, Порфирія Бажанського, Сидора Воробкевича, Йосипа Кишакевича), що зумовлена прагненням осмислювати це явище у контексті присутності її у світовому культурному просторі. Метою нашої розвідки є дослідження поширення хорових творів зазначених композиторів в українській діаспорі. З’ясовано, що вони були фактором збереження української національної ідентичності і пропагувалися за межами України з кінця ХІХ та впродовж всього ХХ ст. Процес дослідження простежено в контексті різних країн (Австрії, Чехословаччини, Польщі, Італії, США, Канади, Великої Британії), хорових колективів та окремих диригентів. Звернено увагу на виконання творів представників “перемиської школи” та їх послідовників під час відзначення 1000-ліття хрещення Руси-України. Поєднано загальнонаукові та спеціальні мистецтвознавчі, зокрема історико-культурологічний та феноменологічний методи. Зазначений методологічний підхід надає змогу розглянути популяризацію творчості композиторів “перемиської школи” як результат зусиль представників різних сфер музичного мистецтва (диригентів, учасників хорових колективів, музикознавців, критиків), створення культурно-музичної практики в умовах еміграції як феноменального явища. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному висвітленні резонансу творчості композиторів “перемиської школи” у світі на основі мало вивчених і нових джерел та введенні їх до наукового обігу. Актуалізація хорової спадщини композиторів “перемиської школи” українською діаспорою в умовах еміграції була фактором збереження її національної і культурної ідентичностей, маніфестацією незламності духу нашого народу, який боровся за незалежність і свободу, засобом популяризації і утвердження її у світовому культурному просторі.