ДО ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ ІНСЦЕНІЗАЦІЙ ЗА ПОЕТИЧНИМИ ТВОРАМИ ЛІНИ КОСТЕНКО У ТЕАТРІ ЛЯЛЬОК (НА ПРИКЛАДІ ВИСТАВ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО АКАДЕМІЧНОГО ОБЛАСНОГО ТЕАТРУ ЛЯЛЬОК “ДИВЕНЬ” І СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА)

Анотація

Проаналізовано методи режисерських інсценізацій поетичних творів Ліни Костенко в сучасному театрі ляльок України та застосовано основні композиційні та монтажні способи.

Понятійну та методологічну базу дослідження становлять праці О. Клековкіна, С. Даниленка, С. Аксьонова, М. Крипчука, Д. Іванової- Гололобової. Матеріалом для аналізу слугували тексти інсценізацій за поезіями Л. Костенко, постановки яких було виконано впродовж 2024 р. (‟Вже почалось, мабуть, майбутнє…” головного режисера Хмельницького академічного обласного театру ляльок ‟Дивень” Юрія Чайки та дві редакції драматургічних текстів ‟Лабіринти мистецтва” в постановці головної режисерки Львівського академічного обласного театру ляльок Яни Титаренко, втілені в рамках навчання студентів кафедри театрознавства і акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка за освітньо-професійною програмою Спеціальність 026 ‟Сценічне мистецтво. Акторське мистецтво театру ляльок”).

Аналіз драматургічних текстів дав змогу визначити два типи інсценізацій. Перший представлений сценаріями вистав, які не мають сюжету в традиційному розумінні цього слова, як не мають також ‟героїв” та ‟персонажів”. Натомість ці тексти і вистави пропонують глядачеві порозмірковувати на філософські теми часу, джерел натхнення митця, поезії, мистецтва та війни. Другий тип інсценізацій поетичних творів – це інтертекстуальні адаптації до сцени театру ляльок творів Л. Костенко, в яких є сюжет і чітко задані характери персонажів та залучення до інсценізації твору іншого автора. Водночас завданням режисера та автора сценічної редакції – виявлення та почасти вибудовування з поетичного матеріалу важливих для драматичного твору композиційних компонентів: експозиції, розвитку подій, передкульмінації, кульмінації, розв’язки, а також сценічне укрупнення окреслених у поезії характерів антагоніста і протагоніста.