ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ФРАНЦУЗЬКОГО ХОРУ “ACHORINY” В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ

Анотація

Проаналізовано творчу діяльність французького хору “Achoriny” під керівництвом диригента Василя Бориса в контексті української культурної дипломатії. Особливість цього хорового колективу полягає в тому, що він складається переважно з французьких співаків, які виконують твори української хорової музики мовою оригіналу. Методологія дослідження передбачає поєднання музикознавчого, історичного, компаративного, емпіричного, системно-аналітичного та культурологічного методів. Зроблено короткий огляд історії становлення хору “Achoriny”, проаналізовано його репертуар і концертну діяльність. Особливо зазначено тривалу творчу співпрацю “Achoriny” з українськими хорами в рамках культурного обміну. Наголошено, що така взаємодія є вагомим мотиваційним фактором для іноземців до глибшого зацікавлення українською культурою. Аналіз методики хорової роботи диригента В. Бориса виявив її спрямування на осягнення темброво-динамічної вокальної манери, притаманної українській співочій традиції, а також на практичне засвоєння фонетичних особливостей українського мовлення. Огляд концертного репертуару хору “Achoriny” демонструє помітну жанрово-стилеву еволюцію від легких для сприйняття обробок народних пісень до більш складних хорових композицій академічного плану. Визначено та обґрунтовано наявність відносно невеликого сегмента релігійних творів й водночас особливе місце українських колядок і щедрівок у концертному репертуарі хору. Відмічено, що місцерозташування хору “Achoriny” та мультинаціональний склад його учасників сприяє зацікавленню українським хоровим мистецтвом як частиною європейської культури широкого кола іноземців з найбільш віддалених країн світу. Окреслено характер діяльності, а також причини і наслідки змін у виконавському складі хору “Achoriny” після 24 лютого 2022 р. У висновках констатовано, що хорова культурна дипломатія є найбільш ефективним способом популяризації української культури в світі. Приклад творчої діяльності хору “Achoriny” засвідчує, що українська хорова спадщина, привертаючи увагу людей різних середовищ і національностей, здатна мотивувати їх до активної та доволі трудомісткої музично-виконавської творчості, а відтак – до глибшого пізнання української мови, історії та культури. Все це сприяє активізації міжособистісних і міжнаціональних відносин, результативному впливу малих, однак активних соціальних груп на суспільну думку та політичні рішення. Важливо, щоб таких груп було якомога більше, а їхня діяльність була тривалою і системною. У цьому контексті внесок хору “Achoriny” та його керівника В. Бориса у справу української культурної дипломатії є вагомим, сталим і тривалим.