МІФОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДУХОВОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ

Анотація

У статті висвітлено глибокий символізм міфологічного мислення та його вплив на формування особливого сприйняття духового інструментарію і його функціонування в культових обрядах давніх цивілізацій. Виявлено взаємозв’язок єгипетських і давньогрецьких міфологічних уявлень із старозавітними текстами, в яких сукупно простежується особливе значення дихання в момент створення людини, а відтак підкреслено сакралізацію повітря. В цей період зауважено активне залучення духового інструментарію до практичного проведення обрядових ритуалів, а відтак простежується містична знаковість звучання труб у Святому Письмі. Це зумовило встановлення Мойсеєм практики принесення урочистих жертвоприношень під супровід труб, а також утвердження касти левітів як обрядових музикантів. Надалі в греко-елліністичний період виявляємо подальше існування тенденції ототожнення повітря з людською душею у переконаннях грецьких філософів Анаксімена, Анаксагора і Діогена. Вони також уважали повітря тотожним людській душі і початком людського існування, що вповні узгоджувалося з міфологічною картиною світу давніх греків і зображенням богів з інструментами, зокрема духовими. В такий спосіб виявляємо постійну тяглість трактування духового інструментарію як значимого елементу світоглядних уявлень і практичного застосування в обрядах. Відтак невипадково така тенденція простежується й надалі в християнському обряді, де простежуємо іншу форму використання духового інструментарію. Виявляємо його присутність не на практиці, що заборонялося у православному обряді, а в лексичному словнику літургійних текстів. Виразовість духового звучання трансформувалася в поетичні виразові засоби, які часто використовували для прослави святих, мучеників і преподобних християнської церкви. Цей досвід наявний в обрядових текстах греко-візантійської гимнографії, а відтак ву перекладах з грецьких оригіналів на церковно-словʼянську мову був адаптований в Україні водночас із прийняттям християнського обряду. Часте використання “духової” інструментальної образності відобразилося також у невменній системі позначень, зокрема у знаці “кулизма з трубою”, а також в мелодиці. Методологія. У процесі дослідження використано джерелознавчий, історичний, музично-теоретичний, культурологічний методи дослідження. Наукова новизна. Завдяки проведеному дослідженню простежено вплив метафоричного мислення на сакралізацію духового інструментарію та його подальшу функціональність в обрядових формах різних періодів.