ДО ПРОБЛЕМИ ПОЧАТКІВ ЦЕРКВИ НА ЗАХОДІ РУСІ

Radosław LIWOCH

Анотація


У Західній Україні, на південь від села Підгірці, знаходиться
ранньосередньовічний Пліснеський поселенський комплекс (городище, селища і
могильники). У 1882 році краківський археолог Т. Зємєнцький розкопав там два кургани
(“великі могили-близнюки № 1 та № 2”) з великою кількістю поховального інвентарю.
Вважається, що це були поховання членів князівської дружини. Вони датовані близько
1000 року, коли західна частина сучасної України була включена до складу Київської
Русі.
В устах похованих знайдені невеликі шматки золота, які є особливо цікавим
елементом поховального обряду. Їх, очевидно, треба інтерпретувати як “обол мертвих”.
Важливішими знахідками є натільні хрести, що, безсумнівно, вказують на віру їхніх
власників в Ісуса Христа. Вони ілюструють той факт, що дружинники князя перейшли
від слов’янського чи скандинавського політеїзму до монотеїстичного християнства в
його візантійській версії, яку запровадив київський князь Володимир у 988 році.
Ці релігійні предмети є свідченням присутності християнства в західній частині
Київської Русі, яке не викликає принципових хронологічно-інтерпретаційних сумнівів. І
хоча поховані не належали до духовенства, тим не менше вони були представниками
нової офіційної релігії серед язичницького слов’янського населення, навернення якого
тільки починалося.
Ключові слова: раннє середньовіччя, Київська Русь, Пліснесько, давньоруська
культура, східне християнство, кургани, хрести, “обол мертвих”.


Повний текст:

PDF

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.