НОВА АРХЕОЛОГІЧНА ЗАГАДКА: ДЕ БУЛО ДАВНЄ СТІЛЬСЬКО, КОЛИ І ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН ЙОГО ЗНИЩИЛИ

Анотація

Одним із найпотужніших ранньосередньовічних центрів Прикарпаття було Стільське городище, площею 250 га, розташоване на високому мисі плато над р. Колодницею (лівий доплив р. Дністер), укріплене багатьма рядами валів, ровів, ескарпів. Зважаючи на значні масштаби, городище аргументовано відносять до політичних та господарських осередків племінного союзу літописних хорватів. Безсумнівно, було воно й культовим центром, хоча доведено, що “дохристиянські язичницькі печерні храми” неподалік Стільська – це лишень залишки австрійської фортеці Миколаїв початку ХХ ст. Незважаючи на безумовну перспективність вивчення цієї пам’ятки, її дослідження були досить обмеженими.

Наприкінці Х ст. цей комплекс припинив існування, що пов’язують із походом київського князя Володимира Святославовича на хорватів. Перша писемна згадка про Стільсько у записках митрополита Феогноста, датована 1330/1331 рр., вказує, що місто відродилося. Воно було досить значним, адже приносило у митрополичу скарбницю дохід в 30 гривен срібла. Можна припускати його відновлення та подальший розвиток у ХІІ–ХІV ст., враховуючи інтенсивне використання дністерського шляху та відсутність чинників, які би могли спричинити руйнування міста монголами у ХІІІ ст.

Археологія не підтверджує локалізацію Стільська XII–XIV ст. на місці дитинця племінного городища Х ст., мабуть, це не було й городище Дроговиж. Одним із ймовірних місць розташування міста може бути ділянка на схилах плато, між сільською церквою і дитинцем. Знищення ж міста у XIV ст. може бути пов’язане з боротьбою за галицько-волинську спадщину, зокрема, походами князя Дмитра-Любарта між 1370–1377 рр.

Ключові слова: Стільсько, городище, оборонні укріплення, митрополит Феогност, Галицька митрополія, Колодниця, князь Дмитро-Любарт.