ПРЯДІННЯ І ТКАЦТВО ЯК ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРИКАРПАТТЯ У VIII–Х СТ.

Анотація

У системі життєзабезпечення населення попередніх епох ремесла, поряд із рільництвом і тваринництвом, завжди відігравали вагому роль. Вони задовольняли потреби в одязі, предметах побуту, знаряддях праці. У межах громади продукція ремісників ставала предметом обміну, а згодом – торгівлі. Не зважаючи на те, що питання господарства мешканців Українського Прикарпаття неодноразово порушували археологи, такі важливі його галузі, як прядіння і ткацтво залишалися поза їхньою увагою. Тому актуальною стає проблема системного аналізу цих господарських занять.

Для досягнення поставленої мети замало лише проаналізувати археологічні матеріали зі слов’янських пам’яток у верхній і середній течії Дністра та у верхів’ях Прута. Необхідно залучити відомості природничих наук, результати палеоботанічного та палеозоологічного аналізів артефактів з окремих пам’яток Українського Прикарпаття. Важливим доповненням до цього є етнографічні відомості, оскільки основні технологічні прийоми прядіння і ткацтва залишилися незмінними протягом тривалого часу.

Оскільки і сировина, і засоби виробництва, і готовий продукт прядіння та ткацтва мали органічне походження, ці господарські заняття складно фіксувати археологічно. Найпоширенішими знахідками, які засвідчують їх на давніх поселеннях, є прясла, які виготовляли з глини, рідше – мергелю, і ткацькі важки. Перші сприяли збільшенню ваги та швидкості веретена під час роботи, забезпечували рівномірність його обертання, перешкоджали сповзанню пряжі, другі ж – вирівнювали і відтягували нитку на ткацькому верстаті. Проте, за винятком ткацького важка зі селища Рашків-1, більше подібних знахідок на селищах і городищах Українського Прикарпаття не виявлено.

У VIII–Х ст. основними матеріалами для виготовлення ниток і тканини були шерсть дрібної рогатої худоби, льон, коноплі. Оскільки прясла фіксують чи не в кожному слов’янському житлі, ймовірно, прядіння було обов’язковим заняттям кожної жінки. Вона мала забезпечити сім’ю необхідною кількістю пряжі. Протягом останньої чверті І тисячоліття н. е. воно не виходило за межі домашнього виробництва. Натомість ткацтвом, за етнографічними відомостями, займалися, зазвичай, чоловіки. Ткачів на поселенні було лише кілька. Очевидно, на замовлення з напряденої нитки вони виготовляли полотно. Тому ткацтво наприкінці ІХ – на початку Х ст. переросло в окрему галузь ремесла.

Ключові слова: прядіння, ткацтво, прясло, веретено, ткацький верстат, Українське Прикарпаття, Добринівці, Ревне, Рашків.