ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ПОНИЖЕННЯ ЧАСУ ДАТУВАННЯ КІСТЯНИХ СТРИЖНЕПОДІБНИХ ПСАЛІЇВ І ПОШИРЕННЯ ОДНООСЬОВИХ КОЛІСНИЦЬ НА ЗАХОДІ УКРАЇНСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ (за матеріалами розкопок 2015 р. кургану в Гусятині на Збручі

Анотація

Проаналізовано підкурганне захоронення двох коней в упряжі, виявлене біля м. Гусятина Тернопільської області (розкопки В. Ільчишина, 2015 р.). Курган був насипаний на вершині плато, його розміри 30×40 м, збережена висота до 0,6 м. Під насипом, у його південній частині, у заглибленій споруді, перекритій дошками, лежали два кістяки коней. Супровідний матеріал поховання становили елементи упряжі: три кістяні стрижнеподібні псалії і шість кістяних круглих орнаментованих фаларів.

Аналогії до парного захоронення коней відомі в Карпато-Балканському регіоні та Егеїді. Найближча аналогія псаліїв походить із Белза (псалій типу Спіш, перша половина ІІ тисячоліття до н. е.). Однак деякі конструктивні особливості, манера орнаментації гусятинських екземплярів, а також порівняння із подібними виробами з Подоння і Поволжя дають підстави вважати псалії з Гусятинського кургану архаїчнішими і датувати початком ІІ тисячоліття до н. е.

Гусятинський курган належить до передкомарівської групи пам’яток (друга половина ІІІ – перші століття ІІ тисячоліття до н. е.). Її сформували племена, що переселилися з території Трансільванії і Середньодунайської низовини. На їхній прабатьківщині відомі глиняні моделі колісного транспорту. Також на основі цих племен сформовані культури доби середньої бронзи Вітенберг і Сучу де Сус, знані за поширенням у їхньому середовищі парнозапряжних одноосьових колісниць.

Загальний перебіг культурно-історичних процесів у регіоні та проаналізовані знахідки дають підстави вважати підкурганні парні поховання в упряжі із Гусятинського кургану свідченням поширення парнокінного запрягу одноосьових колісниць на заході Українського Лісостепу вже на початку ІІ тисячоліття до н. е.

Ключові слова: кістяні псалії, одноосьові колісниці, початок ІІ тисячоліття до нар. Хр., захід України.