Поняття нової духовності в соціальному наративі

Анотація

Стаття досліджує поняття нової духовності в контексті сучасного соціального наративу, аналізуючи його значення та прояви у суспільстві, що змінюється. Автор зазначає, що термін «духовність» набув значної популярності в науковому дискурсі наприкінці XX століття, поряд із секуляризацією та глобалізацією, що свідчить про своєрідну «сакралізацію» сучасності. На противагу теоріям секуляризації, спостерігається зростання прагнення до духовності, що виходить за межі традиційних релігійних інституцій і часто розглядається як альтернатива релігії або форма протесту проти традиційних релігійних догм. У статті досліджуються соціологічні інтерпретації нової духовності, пов’язані з критикою теорій секуляризації, індивідуалізацією та автономізацією індивідів щодо інституційних авторитетів. Автор підкреслює, що релігія трансформується, проявляючись у зацікавленості релігійними темами в мас-медіа, а не в церковній релігійності. Релігійний плюралізм сприяє формуванню нових духовних ідентичностей, розмиваючи межі між релігійним і нерелігійним. Це, своєю чергою, спонукає деяких до пошуку релігійної безпеки у фундаменталістських рухах. Автор розглядає нову духовність як багатовимірне явище, що проявляється по-різному в різних суспільствах, обумовлене соціокультурним плюралізмом та індивідуалізмом. Він наголошує на необхідності ретельного соціологічного дослідження цього феномену, оскільки духовність стає важливою характеристикою сучасних європейських суспільств. Водночас, автор представляє критичні погляди на нову духовність. Деякі дослідники вважають її модою, реакцією на кризу сучасності, або ж різновидом психологічного життя. Критикується розширення меж поняття «духовність», що охоплює широкий спектр явищ, від здоров’я до поп-культури, що призводить до розмивання змісту релігії та духовності. Висловлюються сумніви щодо доцільності виділення окремої соціологічної субдисципліни – соціології духовності.
В статті розглядається вплив езотеричної культури, зокрема ідеології Нью Ейдж, на формування нової духовності. Нью Ейдж характеризується скасуванням поділу на сфери релігії, науки та мистецтва, переміщенням священного від трансцендентності до іманентності, та акцентом на особистих духовних пошуках. Автор підкреслює, що нова релігійність і духовність підпорядковуються законам ринку, стаючи споживчими товарами, що не вимагають жорстких зобов’язань. Зигмунт Бауман характеризує це як пошук сенсу без аскетизму та жертв, з акцентом на швидкодоступних та зручних формах духовності. На завершення, стаття наголошує на парадоксальності сучасної релігійної реальності, де поряд із секуляризацією та атеїзмом спостерігається зростання інтересу до релігії та езотерики. Автор закликає до оновлення теоретичних та методологічних підходів у соціології релігії для дослідження цих трансформацій та переосмислення зв’язків між релігією та суспільством. Ключові слова: нова духовність, секуляризація, глобалізація, релігія, соціологія релігії, індивідуалізація, релігійний плюралізм, десекуляризація, масова культура, Нью Ейдж, ринок релігії, духовні практики, інституціоналізація