КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР І КОРОЛЬ ПШІБИСЛАВ. ЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ГЕРОЇВ ДЛЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ МОВИ

Анотація

Мовний стандарт виникає на основі найбільш престижного діалекту. Одним з факторів, що визначають престижність діалекту, є його зв'язок з історичною традицією, в якій важливу роль відіграє образ національного героя. Головним національним героєм східнослов'янського простору є князь Володимир І Великий, святий православної церкви. Вищі верстви суспільства знайомилися з цією історичною особою з джерел староруської писемності, простий народ - з билин. 
Князь Володимир заклав основи історії Києва - колиски староруської культури і стародавнього політичного центру. Вважаючи київський діалект найбільш престижним, П. Беринда і І. Галятовський в XVII в. саме на його базі здійснили кодифікацію української мови. І до теперішнього часу основою українського "Мовного стандарту" є східні діалекти. У Лужиці формування "мовного стандарту" завершилося тільки в XIX в. Точкою відліку цього процесу був діалект регіону Будишіна, спожитий в XVII ст. М. Френцеля в його перекладі Нового Завіту. 
Будишін, як і Київ (тільки в менших масштабах), нагадував про колишню славу предків. Однак Лужичане були відомі прославлені історичні особистості, пов'язані з Будишіном. Тому з метою компенсації вони створили ряд міфічних постатей, зокрема короля Пшібислава. Цей герой не має історичного прототипу, проте пробуджує в народі віру в могутність полабських племен в минулому. Як історична особистість князя Володимира, так і міфічний герой король Пшібислав надихали процес стандартизації українського і верхньолужицької мов. 

Ключові слова: історія мови, національне почуття, національний язик, стандартизація мови, традиція національного героя, регіональне почуття, культуротворча функція міфу.