УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК УРЯДОВА В АВСТРІЙСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ: РЕЦЕПЦІЯ ПОСЛІВ

Богдан Сокіл

Анотація


Політична ситуація в Східній Галичині за часів її перебування у складі Австрійсько-Угорської держави була доволі неоднозначною. З одного боку, у державі Конституція гарантувала усім народностям рівні національні права. Кожен суб’єкт держави мав права розвивати свою народність і рідну мову. Однак галицькі українці не могли цим правом скористатися, оскільки поляки вважали цю територією своєю і різними способами намагалися асимілювати східних галичан. Майже в усіх галузях публічного життя місцеві польські урядники запроваджували польську мову як урядову. Місцеве населення не могло добитися прав для своєї мови, тому змушене було звертатися до центральної влади у Відні.
Питання функціонування української мови на теренах Східної Галичини неодноразово порушували на засіданнях Австрійського Парламенту. Українські посли вносили подання, яким намагалися справедливо вирішити використання двох краєвих мов у Галичині. У цих поданнях українці наголошували, що вони не хочуть обмежити права польської мови, а лише домагаються, щоб в урядах та судах послуговувалися у спілкуванні з українським населенням також і українською мовою. Українські посли наводили аргументи, намагалися в історичній ретроспективі подати безперервний розвиток української мови, котрою послуговувалися в давній Польщі і котра була урядовою за часів входження Галичини на складу інших державних утворень, зокрема Литви.
Проти такого бажання виступали польські посли Галичини. Вони висловлювали різні аргументи, наголошуючи на тому, що урядовою мовою в Галичині є лише польська мова, а запровадження двох краєвих мов в урядуванні нашкодить не лише краєві, але й Австрійській державі.
Ключові слова: українська мова, польська мова, урядова мова, краєва мова, рівноправність мов, Віденський Парламент.


Повний текст:

PDF


DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vpl.2020.72.10917

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.