ІДЕОЛОГЕМА «ДИКТАТУРА РЕЛЯТИВІЗМУ» В ПУБЛІЦИСТИЦІ РОБЕРТО ДЕ МАТТЕІ: ПОСТМОДЕРНІСТСЬКІ ТА ПОСТКОМУНІСТИЧНІ КОНТЕКСТИ
Анотація
У статті розглянуто релятивізм як філософський принцип та морально-ціннісну позицію журналіста. Проаналізовано основні аргументаційні напрямки праці Роберто де Маттеі «Диктатура релятивізму», в якій автор стверджує, що все умовне, залежить від часу й може бути об’єктом дискусій у ЗМІ. Маркерами цього конфлікту є ставлення до недискусійних вартостей, статусу природного та позитивного права, світоглядної нейтральності, деієрархізації та множинності правд, урівнозначнення всіх світоглядних та аксіологічних позицій у впливових зарубіжних та українських ЗМІ. Особливу увагу приділено ідеологічній програмі газети «The New York Times», а також постмодерністським та посткомуністичним контекстам проблеми проникнення релятивізму в журналістські ціннісні пріоритети.
Ключові слова: ідеологема, релятивізм, постмодернізм, посткомунізм, журналістика.
Повний текст:
PDFПосилання
Cyceron. (1960), Pisma filozoficzne, т. 2, Państwowe Wydawnictwo Naukowe, Warszawa, 557 s.
Faggioli, M. (2011), «Council Vatican II: Bibliographical overview 2007-2010», Cristianesimo nella Storia, no. 32, pp. 755-791.
Hegel, G.W.F. (1990), Encyklopedia nauk filozoficznych, PWN, Warszawa, 612 s.
Kłopotowski, K. (2002), «New York Times» naprawia świat», Rzeczpospolita, 9 listopada.
Mattei de, R. (2009), Dyktatura relatywizmu, Prohibita, Warszawa, s. 135.
Św. Tomasz z Akwinu. (1986), Suma teologiczna, Veritas, Londyn, 347 s.
Weigel, G. (2006), La cattedrale e il cubo. Europa, America e politika senza Dio, Rubbettino Editore, 145 p.
Wolter. (1956), Traktat o tolerancji napisany z powodu śmierci Jana Calasa, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa, 421 s.
Вейлер, Дж. (2003), «Божественна конституція», День, 10 груд.
Грабовський, С. (2014), “Постмодерна доба, війна і журналістика”, День, 17 жовт.
Гусев, Д. (2010), «Античный скептицизм как ранняя форма рефлексии теоретического знания», Філософские науки, № 2, с. 204-211.
День (2012), «Людина високої думки», доступно за адресою: https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/lyudina-visokoyi-dumki (дата перегляду 17 листопада 2020).
Енгельс, Ф. (1925), Походження родини, приватної власності й держави, Державне видавництво України, Харків, 122 с.
Кельзен, Г. (2004), Чисте Правознавство, Юніверс, Київ, 496 с.
Куцепал, С. (2013), «Світ Ж. Дельоза: ризома, сенс, нонсенс», Гуманітарний вісник ЗДІА, № 54, c. 216-223.
Ліотар, Ж.-Ф. (1995), «Ситуація постмодерну», Філософська і соціологічна думка, ч. 5-6, с. 15-38.
Павлишин, М. (1997), Канон та іконостас, Час, Київ, 447 с.
Поліщук, Я. (2020), Пошуки Східної Європи: тіні минулого, міражі майбутнього, книги-ХХІ, Чернівці, 192 с.
Райзберг, Б. (2012), Современный социоэкономический словарь, Москва, 438 с.
Степин, В., Гусейнов, А., Семигин, Г. (2010), Новая философская энциклопедия. В четырех томах, Мысль, Москва, т. III, Н – С, с. 442.
Эмпирик, С. (1976), Сочинения в двух томах, т. 2, Мысль, Москва, 421 с.
Іванишин, П. (1999), Постмодернізм і національно-духовна ідентифікація, Українські проблеми, № 1-2, С.123-130.
Забужко, О. (2016), «І знову я влізаю в танк…». Вибрані тексти 2012-2016: Статті, есе, інтерв’ю, спогади, Комора, Київ, 416 с.
Грабовський, С. (2012), «FEMEN і хрест: а чи справді журналісти не відають, що творять» доступно за адресою: https://detector.media/kritika/article/74256/2012-08-20-femen-i-khrest-a-i-chi-spravdi-zhurnalisti-ne-vidayut-shcho-tvoryat/ (дата перегляду 15 листопада 2020).
Дерріда, Ж. (1994), Позиції, Дух і літера, Київ, 160 с.
Скуба, В. (2012), «Плебейський постмодерн», День, 23 серп.
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vjo.2021.50.11100
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.