СУЧАСНИЙ СТАН ВИВЧЕННЯ ІНІЦІАЛЬНИХ ҐРУНТІВ ТА ІНІЦІАЛЬНОГО ҐРУНТОУТВОРЕННЯ (АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД)

Zinovii Pankiv, Andriana Yavorska

Анотація


На основі опрацювання та аналізу літературних джерел визначено сучасний стан наукового дослідження еволюції, генези, поширення, морфології, класифікації ініціальних ґрунтів та особливості ініціального ґрунтоутворення загалом. Виокремлено три основні дискусійні напрямки сучасних наукових досліджень: питання термінології (зміна її смислового наповнення з розвитком нових концепцій у ґрунтознавчій науці); морфологічних особливостей та генези ініціальних ґрунтів.

Детальний аналіз наявних фактичних матеріалів з авторським доопрацюванням дав змогу сформувати такий еволюційний ряд: ембріональні (плівкові, зародкові) ґрунти – ґрунтоподібні тіла (куруми) – первинні (ініціальні) – примітивні (молоді) – слаборозвинуті ґрунти. Ембріональні ґрунти (ґрунти-плівки) – це органо-мінеральні прошарки потужністю до 1 см, темно-бурого, темно-сірого однорідного забарвлення, що щільно прилягають до щільної скельної породи і важко відділяються, не мають ознак поділу на горизонти і формуються під літофільними угрупуваннями та лишайниками. Вони формують окремі плями (до 1 м), що приурочені до невеликих заглиблень, тріщин у межах скельної породи. Подальший розвиток ембріонального процесу за рахунок поселення листових лишайників, поєднання процесів педо- і літогенези зумовлює формування курумів із потужністю органогенного прошарку до 3 см, що залягає безпосередньо на щільній скельній породі та легко відділяється від неї; ознаки поділу на генетичні горизонти відсутні. Ґрунтоподібні тіла (куруми) фрагментарно поєднуються із зональними слаборозвинутими ґрунтами в межах тріщин і ущелин та ембріональними ґрунтами на щільних породах. Поселення на підготовлений упродовж ембріональної стадії прошарок мохів інтенсифікує процеси акумуляції органічної речовини та ріст ґрунтів угору. Під мохами на щільних скельних породах формуються первинні (ініціальні) ґрунти з потужністю органогенного горизонту до 10 см та помітними ознаками диференціації на ґрунтові горизонти. Поселення на мохах лучного різнотрав’я, дернових злаків, чагарників зумовлює збільшення потужності органогенного горизонту до 20 см з виділенням генетичних горизонтів, які залягають на щільній скельній породі, що характерно для примітивних (молодих) ґрунтів.


Ключові слова


ініціальні ґрунти, ініціальне ґрунтоутворення, ґрунтоподібні тіла, ембріональні ґрунти

Повний текст:

PDF

Посилання


Abakumov, E. V. (2012). Pervichnye pochvy v prirodnyh i antropogennyh jekosistemah: avtoref. dis. d-ra biol. nauk: 03.02.13. Toljatti, 40 pp. (in Russian).

Armand, A. D., Ljuri, D. I., & Zherihin, V. V. (1999) Kriticheskie momenty v razvitii pochv. Anatomija krizisov. Moscow: Nauka, 238 pp. (in Russian).

Viljams, V. R. (1947). Pochvovedenie. Moscow: Selhozgiz, 548 pp. (in Russian).

Vladichenskij, A . S. (2010). Klassifi kacija pochv gornyh sistem: istorija razvitija i sovremennye problemy. Materialy vserossijskoj konferencii “Sovremennye pochvennye klassifi kacii i problemy ih regional’noj adaptacii”.Vladivostok, 7–10 (in Russian).

Gagarina, Je. I. (2004). Litologicheskij faktor pochvoobrazovanija (na primere SeveroZapada Russkoj ravniny). Izd- vo S.-Peterb. un-ta, 260 pp. (in Russian).

Glazovska, M. A. (1972). Pochvy Mira. Moscow: MGU, 231 pp. (in Russian).

GOST 27593 – 88. Pochvy. Terminy i opredelenija.

Dmitrіev, E. A. (1996). Pochva i pochvopodobnye tela. Pochvovedenie, 3, 310–319 (in Russian).

Dobrovolskij, V. V. (1976). Geografi ja pochv s osnovami pochvovedenija. Moscow: Prosveshhenie, 288 pp. (in Russian).

Zaharov, S. A. (1931). Kurs pochvovedenija. Moscow: Selhozkooplit, 241 pp. (in Russian).

Zrazhevskyij, A. I. (1956). Estestvennoe voznyknovenie lesnoj pochvy na kamenystyh rossypjah i spopsoby ih oblesenija. Pochvovedenye, 10. 51–57 (in Russian).

Karpachevskij, L. O. (1993). Jekologicheskoe pochvovedenie. Moscow: Izd-vo Mosk. Unta, 184 pp. (in Russian).

Kovda, V. A. (1973). Osnovy uchenija o pochvah: obshhaja teorija pochvoobrazovatel’nogo processa. Moscow: Nauka, 468 рр. (in Russian).

Miskina, L. I. (2003). Pochvy gornih stran. Moscow: Nauka, 143 pp. (in Russian).

Pankiv, Z. P., & Javorska, A. M. (2016). Stadii gruntotvorennja pidvisnyh gruntiv Verhovynskogo Vododilnogo hrebta Ukrainskyh Karpat. Visnyk of the Lviv University. Series Geography, 50. 286–295 (in Ukrainian).

Poznjak, S. P., & Garbar, V. V. (2014). Renzyny (Rendzic Leptosols) Podilskyh Tovtr. Naukovi zapysky Ternopilskogo nacional’nogo universytetu imeni Volodymyra Gnatjuka. Ser. Geogr, 37. 22–27 (in Ukrainian).

Polynov, B. B. (1945). Pervye stadii pochvoobrazovanija na masivno-kristalicheskih porodah. Pochvovedenie, 7. 327–339 (in Russian).

Polupan, N. I. (1981). Polevoj opredelitel’ pochv. Kiev: Urozhaj, 322 pp. (in Russian).

Rode, A. A. (1984). Genezis pochv i sovremennye processy pochvoobrazovanija. Moscow: Nauka, 256 pp. (in Russian).

Rozanov, B. G. (1977). Pochvennyj pokrov Zemnogo shara. Moscow: Nauka, 248 pp. (in Russian).

Semashhuk, R. B. (2013). Osoblyvosti formuvannja morfogenetychnyh vlastyvostej inicialnyh renzynnyh gruntiv. Visnyk of the Lviv University. Series Geography, 44. 324–332 (in Ukrainian).

Sokolov, I. A. (1993). Teoreticheskie problemy geneticheskogo pochvovedenija. Novosibirsk: Nauka, 232 pp. (in Russian).

Turenko, A. M. (1998). Genezys, evoljucija ta klasyfi kacija gruntiv na kamjanystyh rozsypyshhah Karpatskoi girs’koi provincii. Agrohimija i gruntoznavstvo, 2. 17–19. (in Ukrainian).

Friedmann, E . I. (1982). Endolothic microorganisms in the Antarctic Cold desert. Science, 215. 1045–1053.

Gaad, G. M. (2007). Geomycology: biogeochemical transformations of rocks, minerals, metals and radionuclides by fungi, bioweathering and bioremediation. Mycological research, 111. 3–49.

Systematyka gleb Polski 2011. URL: http: // karnet.up.wroc. pl/-kabala/ SGP5_Soils.html. (in Polish).

The World Reference Base. URL: http://www.fao.org/ soils-portal/soil-survey/soil-classifi cation/world-reference-base.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2017.51.8865

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ISSN: 2078-6441 (Print)

          2415-7201 (Online)

Усі статті поширюються на умовах ліцензії Creative Commons “Із зазначенням авторства – 4.0 міжнародна” (CC BY 4.0)