СУЧАСНИЙ СТАН ВИВЧЕННЯ ІНІЦІАЛЬНИХ ҐРУНТІВ
ТА ІНІЦІАЛЬНОГО ҐРУНТОУТВОРЕННЯ (АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД)

Zinovii Pankiv, Andriana Yavorska

Анотація


На основі опрацювання та аналізу літературних джерел визначено сучасний стан наукового
дослідження еволюції, генези, поширення, морфології, класифікації ініціальних ґрунтів та
особливості ініціального ґрунтоутворення загалом. Виокремлено три основні дискусійні
напрямки сучасних наукових досліджень: питання термінології (зміна її смислового наповнення
з розвитком нових концепцій у ґрунтознавчій науці); морфологічних особливостей та генези
ініціальних ґрунтів.
Детальний аналіз наявних фактичних матеріалів з авторським доопрацюванням дав змогу
сформувати такий еволюційний ряд: ембріональні (плівкові, зародкові) ґрунти – ґрунтоподібні тіла
(куруми) – первинні (ініціальні) – примітивні (молоді) – слаборозвинуті ґрунти.
Ембріональні ґрунти (ґрунти-плівки) – це органо-мінеральні прошарки потужністю до
1 см, темно-бурого, темно-сірого однорідного забарвлення, що щільно прилягають до щільної
скельної породи і важко відділяються, не мають ознак поділу на горизонти і формуються під
літофільними угрупуваннями та лишайниками. Вони формують окремі плями (до 1 м), що
приурочені до невеликих заглиблень, тріщин у межах скельної породи.
Подальший розвиток ембріонального процесу за рахунок поселення листових лишайників,
поєднання процесів педо- і літогенези зумовлює формування курумів із потужністю
органогенного прошарку до 3 см, що залягає безпосередньо на щільній скельній породі та
легко відділяється від неї; ознаки поділу на генетичні горизонти відсутні. Ґрунтоподібні тіла
(куруми) фрагментарно поєднуються із зональними слаборозвинутими ґрунтами в межах тріщин
і ущелин та ембріональними ґрунтами на щільних породах.
Поселення на підготовлений упродовж ембріональної стадії прошарок мохів інтенсифікує
процеси акумуляції органічної речовини та ріст ґрунтів угору. Під мохами на щільних скельних
породах формуються первинні (ініціальні) ґрунти з потужністю органогенного горизонту до
10 см та помітними ознаками диференціації на ґрунтові горизонти.
Поселення на мохах лучного різнотрав’я, дернових злаків, чагарників зумовлює збільшення
потужності органогенного горизонту до 20 см з виділенням генетичних горизонтів, які залягають
на щільній скельній породі, що характерно для примітивних (молодих) ґрунтів.
Ключові слова: ініціальні ґрунти, ініціальне ґрунтоутворення, ґрунтоподібні тіла,
ембріональні ґрунти.


Повний текст:

PDF


DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2017.51.8865

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.