ЗМІНА ОКИСНО-ВІДНОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЯСНО-СІРИХ
ЛІСОВИХ ПОВЕРХНЕВО-ОГЛЕЄНИХ ҐРУНТІВ ЗАЛЕЖНО
ВІД ТРИВАЛОГО АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ

Oleg Havryshko, Yuriy Olifir, Tetiana Partyka

Анотація


Наведено результати досліджень впливу тривалого застосування різних систем удобрення
і періодичного вапнування на динаміку окисно-відновного потенціалу (ОВП) ясно-сірих лісових
поверхнево-оглеєних ґрунтів під різними культурами сівозміни. Отримані значення ОВП
показали значну його варіабельність за варіантами досліду залежно від внесених добрив, вапна
та строків визначення як у посівах пшениці озимої, так і ячменю ярого. У варіантах органо-
мінеральної та мінеральної систем удобрення на фоні вапнування значення ОВП найвищі навесні,
знижуються у період максимального росту та розвитку пшениці озимої та ячменю ярого на фоні
зростання мікробіологічної активності та інтенсивності виділення СО2 і незначно зростають
перед збиранням урожаю.
Встановлено, що застосування органо-мінеральної та мінеральної систем удобрення на фоні
вапнування дозою СаСО3, розрахованою за гідролітичною кислотністю, значною мірою підвищують
ОВП, передусім у період інтенсивного росту та розвитку рослин, сприяють односторонньому
зростанню процесів окиснення та додатковій мінералізації гумусу порівняно з аналогічною
системою удобрення на фоні вапнування дозою СаСО3, розрахованою за кислотно-основною
буферністю. Отож органо-мінеральна система удобрення з внесенням 10 т/га сівозмінної площі
гною, однієї норми мінеральних добрив (N65P68K68) на фоні вапнування дозою СаСО3, розрахованою
за рН-буферністю (2,5 т/га), значною мірою забезпечує раціональне використання, збереження
та охорону родючості ясно-сірих лісових поверхнево-оглеєних ґрунтів, оптимізуючи окисно-
відновний потенціал протягом вегетації сільськогосподарських культур, та сприяє отриманню
високих врожаїв.
Дослідженнями показано, що за тривалого застосування (протягом 50 років) лише мінеральної
системи удобрення з внесенням однієї норми мінеральних добрив, що спричинило зниження
актуальної кислотності ґрунту до 4,03 одиниць рНКСl та зростання гідролітичної кислотності до
5,11 ммоль/100 г ґрунту, отримано найнижчі значення окисно-відновного потенціалу практично
упродовж усього вегетаційного періоду пшениці озимої та ячменю ярого. Це вкотре засвідчує
важливість періодичного вапнування кислих ясно-сірих лісових поверхнево-оглеєних ґрунтів як
чинника, що послаблює негативний вплив мінеральних добрив.
Ключові слова: ясно-сірі лісові поверхнево-оглеєні ґрунти, окисно-відновний потенціал,
мінеральні добрива, гній, вапно.


Повний текст:

PDF


DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2017.51.8739

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ISSN: 2078-6441 (Print)

          2415-7201 (Online)

Усі статті поширюються на умовах ліцензії Creative Commons із зазначенням авторства — некомерційна — без похідних 4.0 міжнародна 

Ліцензія Creative Commons