ПРИНЦИПИ СТАЛОГО ЛІСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В РАМКАХ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Анотація

Національний природний парк (НПП) “Сколівські Бескиди” – це один з наймолодших національних парків України, створений наприкінці 90–х років ХХ ст., який охоплює гірські лісові ландшафти та сільськогосподарські території східних Карпат. Оскільки 60–80% території парку становлять ліси, необхідно зрозуміти сучасні принципи та критерії сталого лісового менеджменту (СЛМ) в рамках економічного розвитку регіону для того, щоб побачити перспективи його розвитку як функціональної природоохоронної території, що дає можливість розвитку рекреації, екосистемного менеджменту (включаючи охорону вододілів та збереження біорізноманіття), а також створює нові робочі місця.  За останнє десятиліття змінилася роль лісів у культурному, економічному та політичному житті суспільства. Сьогодні у багатьох західних країнах суспільство вимагає адекватного розуміння соціального та екологічного значення лісів шляхом регулювання функцій комерційного лісового сектора та співпраці усіх зацікавлених сторін для підвищення стійкості лісового господарства. Після занепаду лісової промисловості України з’явилася можливість працювати з новими неурядовими організаціями, асоціаціями виробників та дилерів, сільськогосподарськими спілками та громадськими організаціями з метою перебудови лісового господарства на основі сталої промислової моделі. Останнім часом лісова промисловість дещо відродилася та помітно розширилася. Тепер настав час підвищити рівень стабільності в лісовому секторі, включаючи екосистемний менеджмент таких природоохоронних територій, як НПП “Сколівські Бескиди”.  Використання природних ресурсів, які приносять дохід та забезпечують робочі місця, необхідно збалансувати з їхньою охороною та збереженням. Описані принципи – це загальноприйнята теорія, яку застосовують у природоохоронному менеджменті лісів у всьому світі. У цьому складному процесі використовують практику традиційного лісового менеджменту для споживацького лісового господарства, забезпечують розвиток парку для екотуризму та рекреації. Це стратегія ландшафтного рівня для збереження природних ресурсів та ролі спільного общинного менеджменту з “прозорої” екологічної точки зору, яку потрібно внести до регіональних та національних програм екосистемного менеджменту ХХІ ст.