ОРТШТЕЙНИ ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТИХ ПОВЕРХНЕВО-ОГЛЕЄНИХ ҐРУНТІВ ПРИБЕСКИДСЬКОГО ПЕРЕДКАРПАТТЯ

Zinovii Pankiv, Olena Kalynych

Анотація


На підставі морфологічних і лабораторно-аналітичних досліджень з’ясовано, що в профілі дерново-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтів Прибескидського Передкарпаття формуються ортштейни, які мають чіткі зовнішні контури, концентричну внутрішню будову з чергуванням кілець іржаво-бурого та чорного забарвлення. Виявлено два ареали формування ортштейнів у досліджува­них ґрунтах: у наділювіальній частині профілю та перехідному до породи горизонті. У межах НЕgl горизонту вміст ортштейнів становить 2,8 %, а у фракційному складі переважає фракція від 2,1 до 3,0 мм (37,5 %). Найбільший вміст ортштейнів (7,7 %) характерний для Ehgl горизонту, у ме­жах якого переважає фракція від 7,1 до 10,0 мм (27,2 %). У межах Pigl горизонту діагностовано великі ортштейни розміром від 1,0 до 5,0 см овальної та трубчастої форми з концентричною внутрішньою будовою, їхній вміст становить 17,6 %. Ортштейни дерново-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтів сформувалися внаслідок чергування окисно-відновних умов за участю специфічної, неспецифічної мікрофлори та глеє-елювіального, сегрегаційного процесів ґрунтоутворення. Дрібні ортштейни в наділювіальній частині профілю є наслідком сучасного ґрунтоутворення, а великі, у ме­жах Pigl горизонту, є реліктовими та пов’язані з ранніми стадіями формування ґрунтів Передкарпаття.

З метою виявлення генези й елементного складу виготовили шліф трубчастого ортштейну діа­метром 1,2 см, який відібрано з Pigl горизонту (220–240 см). У різних частинах шліфа, що відріз­няються за забарвленням, вибрано чотири точки розміром до 1 мкм(дві на світлому фоні та дві на темному), у межах яких методом мікрорентгеноспектрометрії визначали елементний склад. Вимірю­вання проводилися на сканувальному електронному мікроскопі РЕМ-106 (Україна) з роздільною здатністю 5 нм та з енергодисперсійним рентгенівським детектором. Дослідження шліфа ортштейну за допомогою сканувального електронного мікроскопа дало змогу виявити, що формування кілець чорного забарвлення в межах трубчастого ортштейну зумовлене збільшенням відсоткового вмісту мангану в 1,6–3,4, алюмінію в 1,4–2,3 та кальцію в 2,1–5,4 рази. Відсотковий вміст феруму в різних частинах ортштейну є приблизно однаковий, що визначає його іржаво-буре забарвлення.


Ключові слова


ортштейни; дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти; Прибескидське Передкарпаття; коефіцієнт нагромадження; електронний сканувальний мікроскоп.

Повний текст:

PDF

Посилання


Sokolov, A. V. (1965). Agrohimicheskie metody issledovanija pochv. Moscow: Pochvennyj institut im. V.V. Dokuchaєva, 645 pp. (in Russian).

Zajdel'man, F. R., & Nikiforova, A. S. (2001). Genezis i diagnosticheskoe znachenie novoobrazovanij pochv lesnoj i lesostepnoj zon. Moscow: Izdatel'stvo MGU, 216 pp. (in Russian).

Zajdel'man, F. R., & Nikiforova, A. S. (2010). Ortshtejny – margancevo-zhelezistye konkrecionnye novoobrazovanija (itogi issledovanij). Pochvovedenie, 3, 270–280 (in Russian).

Kanivets, V. I. (1975). Marhantsevo-zalizysti konkretsii v gruntakh rehionu Ukrainskykh Karpat. Ahrokhimiia i gruntoznavstvo, 28, 54–62 (in Ukrainian).

Nikorych, V. A., & Polchyna, S. M. (2003). Osoblyvosti konkretsiieutvorennia u gruntakh Peredkarpattia. Gruntoznavstvo, 4(1–2), 73–77 (in Ukrainian).

Nikorych, V., & Shymanskyi, V. (2014). Fe-Mn novoutvorennia v gruntakh ta yikh heokhimichna rol (analitychnyi ohliad). Ekolohiia i noosferolohiia, 25, 109–120 (in Ukrainian).

Pankiv, Z. P., & Iliasevych, O. R. (2017). Novoutvorennia zaliza u dernovo-pidzolystykh poverkhnevo-ohleienykh gruntakh (Stagnic Retisols) Prybeskydskoho Peredkarpattia. Fizychna heohrafiia ta heomorfolohiia, 3(87), 121–127 (in Ukrainian).

Pankiv, Z., Iliasevych, O., & Malyk, S. (2017). Ferum concretions in the soils of the Lviv region. Visnyk of the Lviv University. Series Geography, 51, 256–266. doi:10.30970/vgg.2017.51.8864 (in Ukrainian).

Pankiv, Z., & Malyk, S. (2019). Soil neoplasms – as diagnostic criteria of soil formation processes in the brown earth-podzol loamy soils of Pre-Gorganian Pre-Carpathian region. Odesa National University Herald. Geography and Geology, 24(1(34)), 108–118. doi:10.18524/2303-9914.2019.1(34).169715 (in Ukrainian).

Goldstein, J, I., Newbury, D. E., Echlin, P., Joy, D. С., Fiori Ch., & Lifshin, E. (1984). Scanning Electron Microscopy and X-Ray Microanalysis (in 2 vols., vol. 2). Moscow: Mir, 348 pp.

Belzile, N., Chen, Y. W., & Grenier, M. (2001). Freshwater metallic concretions from an acidic lake characterized by X-ray energy dispersive spectrometry. Canadian Journal of Analytical Sciences and Spectroscopy, 46, 145–151.

Brewer, R. (1964). Classification of plasmic fabrics of soil materials. In A. Jongerius (Ed.), Soil Micromorphology (pp. 95–108), Elsevier Publ. Co., Amsterdam.

Gasparatos, D., Tarenidis, D., Haidouti, C., & Oikonomou, G. (2005). Microscopic structure of soil Fe-Mn nodules: environmental implication. Environmental Chemistry Letters, 2(4), 175–178.

Gasparatos, D. (2012). Fe-Mn Concretions and Nodules to Sequester Heavy Metals in Soils. Environmental Chemistry for a Sustainable World, 443–473.

Nikorych, V., Szymański, W., & Skiba, M. (2017). Redoximorphic Features in Albeluvisols from South-Western Ukraine. Soil Science Working for a Living, 9–28. doi:10.1007/978-3-319-45417-7_2

Szymański, W., Skiba, M., & Błachowski, A. (2014). Mineralogy of Fe–Mn nodules in Albeluvisols in the Carpathian Foothills, Poland. Geoderma, 217-218, 102–110. doi:10.1016/j.geoderma.2013.11.008

Timofeeva, Y. O., & Golov, V. I. (2010). Accumulation of microelements in iron nodules in concretions in soils: A review. Eurasian Soil Science, 43(4), 401–407. doi:10.1134/s1064229310040058

Wheeting, L. C. (1936). Shot Soils of Western Washington. Soil Science, 41(1), 35–46. doi:10.1097/00010694-193601000-00005

Vepraskas, M. J. (1999). Redoximorphic features for identifying aquic conditions. Technical Bulletin 301. North Carolina Agricultural Research Service, NC State University. Raleigh.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2019.53.10678

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ISSN: 2078-6441 (Print)

          2415-7201 (Online)

Усі статті поширюються на умовах ліцензії Creative Commons “Із зазначенням авторства – 4.0 міжнародна” (CC BY 4.0)