НЕОДНОРІДНІСТЬ ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ АГРОЛАНДШАФТІВ ПАСМОВОГО ПОБУЖЖЯ

Анотація

Пасмове Побужжя належить до територій тривалого сільськогосподарського освоєння. Розорю­вання схилових земель сукупно зі сприятливими природними чинниками спричиняє розвиток про­цесів водної ерозії та формування ареалів ґрунтів різного ступеня змитості, що посилює неодно­рідність ґрунтового покриву. Проаналізовано прояв неоднорідності ґрунтового покриву на рівні елементарних ґрунтових ареалів темно-сірих опідзолених ґрунтів. Наслідком ерозійних процесів є виокремлення ареалів ґрунтів різного ступеня змитості. Для характеристики ґрунтових ареалів наведено показники площ, коефіцієнтів розчленування меж ареалів, ступеня їхньої диференціації за розміром (СДҐК), а також проаналізовано характер суміжності з ареалами інших ґрунтів. Порівняння розмірів ареалів темно-сірих опідзолених ґрунтів різного ступеня змитості засвідчує зменшення їхніх середніх площ від незмитих (65,7 га) до сильнозмитих ґрунтів (6,1 га). Водночас аналогічно зменшується і диференціація ґрунтів за розміром, тобто ступінь відхилення максимальних та мінімальних площ від середніх значень є найвищим для незмитих ґрунтів (СДҐК = 1,2). Середній коефіцієнт розчленування меж ареалів не залежить від ступеня еродованості та становить 2,2. З’ясовано, що максимальні значення, яких досягає коефіцієнт розчленування, є вищими для ареалів незмитих відмін ґрунтів (5,5) та знижуються зі збільшенням ступеня еродованості. Це свідчить, що сформовані ареали еродованих ґрунтів мають, зазвичай, невеликі розміри та прості нерозгалужені форми (округлу, овальну, витягнуту вздовж схилу). Доведено, що ареали нееродованих ґрунтів мають більшу кількість суміжних елементарних ґрунтових ареалів, частка суміжних ґрунтів, які відрізняються на типовому та підтиповому рівнях, є вищою. Суміжні ареали середньо- та сильнозмитих ґрунтів відрізняються ступенем еродованості або належать до мікрокатен улоговин стоку і балок.