ТЕМНО-СІРІ ОПІДЗОЛЕНІ ҐРУНТИ ЧИЖИКІВСЬКОГО ПАСМА: ПРОБЛЕМИ ДЕГРАДАЦІЇ ТА ОХОРОНИ

Анотація

Викладено результати дослідження деградації темно-сірих опідзолених ґрунтів (Luvis Greyzemic Phaeozems) Чижиківського пасма. Проаналізовано причини і наслідки цього небезпечного природно-антропогенного явища. З’ясовано, що інтенсивне сільськогосподарське використання ґрунтів спричинило активізацію процесів водної ерозії, розвиток процесів фізичної деградації, які призво­дять до переущільнення ґрунтів, погіршення їхніх загальних фізичних властивостей, втрати гумусу. Деградаційні процеси спричиняють зниження ґрунтової родючості, призводять до нерентабельності землеробства, погіршують екологічний стан довкілля.

Для вивчення деградаційних процесів і їхніх наслідків у темно-сірих опідзолених ґрунтах використано такі методи: порівняльно-географічний, порівняльно-профільний, метод катен, аналі­тичний, статистичний. Польові дослідження ґрунтів проводили в післявегетаційний період.

Найнебезпечнішим серед деградаційних процесів є ерозійна деградація, яка призводить до змен­шення потужності ґрунтового профілю, погіршення агрофізичних властивостей ґрунтів. Результатами досліджень визначено, що потужність профілю слабкоеродованих ґрунтів зменшилась у серед­ньому на 14,5–17,8 см порівняно з еталоном, у середньоеродованих – на 28,3–30,3, у сильноеродова­них – на 50,8 см. Ґрунти зазнали ерозійної деградації від слабкого до надто високого (кризового ступеня).

Деградаційні процеси антропогенної генези спричинили погіршення структурно-агрегатного стану ґрунтів, що виявляється в зменшенні вмісту агрономічно цінних ґрунтових агрегатів і домінуванні брилистих фракцій. За результатами досліджень, вміст агрономічно цінних агрегатів розміром 10–0,25 мм в орному шарі ґрунтів становить 18,65–33,86 %, що засвідчує високий і надто високий (кризовий) рівень деградації. Ґрунти зазнають також деградації через переущільнення, що виявляється в збільшенні щільності будови і зменшенні загальної шпаруватості ґрунтів.

Тривалий антропогенний пресинг на ґрунти і процеси ерозійної деградації призвели до зменшення вмісту гумусу. Зокрема, у слабкоеродованих ґрунтах вміст гумусу становить 2,03 %, у середньоеродованих – 1,45, у сильноеродованих – 1,06 %, що на 16,9–64,6 % менше, порівняно з еталоном.

Запропоновано заходи, щоб мінімізувати деградацію темно-сірих опідзолених ґрунтів Чижи­ківського пасма, які полягають у застосуванні протиерозійних заходів та ґрунтозахисних прийомів обробітку ґрунтів, консервації сильно деградованих земель. Рекомендовано запровадження базового і кризового моніторингу за станом ґрунтів території досліджень.