ОПТИМІЗАЦІЯ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ З УРАХУВАННЯМ ЛАНДШАФТНОЇ БУДОВИ ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДНИХ ДІЛЯНОК

Анотація

Обґрунтовано необхідність ландшафтних карт великого масштабу під час розроблення проектів і пропозицій щодо сільсько- і лісогосподарського землекористування, а також боротьби з ерозією ґрунтів.

Описано природні умови землекористування Бабинської сільської ради Старосинявсь­кого р‑ну Хмельницької обл. та проаналізовано структуру земельних угідь. У структурі земельних угідь переважають екологічно дестабілізувальні угіддя – рілля та землі, виведені із сільсько- та лісогосподарського виробництва (господарські будівлі та помешкання, дороги, кар’єри, землі стороннього користування). Вони займають 89,7 % (зокрема, рілля – 87,3 %) від їхньої загальної площі. І навпаки, екологічно стабілізувальні угіддя (сади, пасовища, сіножаті, чагарники, лісосмуги, ліси, болота, води) займають незначний відсоток від загальної площі дослідної ділянки – 8,96. Унаслідок цього ґрунти, охоплені ерозією, становлять 87,3 % від їхньої загальної площі. Ерозія ґрунтів зумовила зниження їхньої родючості та зменшення врожайності сільськогосподарських культур. Середньозважені втрати гумусу в ґрунтах орного горизонту (0–30 см) порівняно з повнопрофільними еталонами-аналогами (4,5 %) ста­новлять 1,1 %.

Обґрунтовано перший крок створення сталих ландшафтно-екологічних систем за принципом відновлення земельних ресурсів і посилення процесів їхнього саморегулювання розширенням площі екологічно стабілізувальних земельних угідь завдяки малопродуктивним землям та їхньому розміщенню з урахуванням складної морфологічної структури ланд­шафтних систем. Ландшафтні системи дослідної ділянки розподілено за генезою і типом їхнього госпо­дарського використання. Орні землі повинні займати не більше 45,4 % від загальної площі території сільської ради. Зокрема, 2,6 % рекомендовано використовувати під польові зерно-паропросапні сівозміни і вирощування всіх сільськогосподарських культур цієї зони з застосу­ванням інтенсивних систем землеробства та широким впровадженням їхніх екологічних ланок; 27,8 % – під польові зерно-паропросапні сівозміни і вирощування всіх сільськогосподарських культур цієї зони з використанням екологічних систем землеробства за умови оброблення ґрунту, сівби та догляду за посівами в напрямі горизонталей; 15,0 % – під польові зерно-трав’яні або трав’яно-зернові ґрунтозахисні сівозміни з повним вилученням просапних культур. Не менше 51,2 % від загальної площі дослідної ділянки повинні займати багаторічні насадження (сади) (1,6 %), пасовища (0,9), сіножаті (20,9), лісосмуги (0,05), лі­си (27,1), болота (0,21), води (0,54 %). Решту 3,4 % займають господарські будівлі та по­мешкання (1,2 %), дороги (1,1), порушені землі (кар’єри) (0,2), землі стороннього ко­ристування (0,9 %).

Отримані результати дали змогу обґрунтувати норми сприятливого співвідношення земельних угідь для території землекористування Бабинської сільської ради, а їхній аналіз свідчить, що для сильнорозчленованих височин лісостепу стабілізувальні угіддя мають займати не менше 50–55 %. І навпаки, дестабілізувальні – не більше 50−45 % (зокрема, рілля – 40–45 %).