КРИТИЧНЕ ПРОСВІТНИЦТВО КАНТА: ЗНАННЯ ВЛАСНИХ МЕЖ
Анотація
У статті розглянуто нетипове розуміння Просвітництва та його цілей відомим німецьким філософом-інноватором І. Кантом. Автор, досліджуючи ставлення Канта до Просвітництва, стверджує, що німецький філософ розуміє під Просвітництвом не утвердження розуму і наук у всіх сферах життя суспільства, а самовизначення розумом власних меж пізнання і знання за допомогою критики розуму. Цілі доби Просвітництва, за Кантом, є поміркованими, а не прогресивними та абсолютними. Цілі Просвітництва визначені також критикою розуму – його здатності відповісти на відомі Кантові питання: що я можу знати, що мені робити, на що я можу сподіватися, що таке людина? Щоб відповісти на ці питання, розум повинен бути вільнодумним. Вільнодумство, тобто вільний пошук правильних відповідей на зазначені питання і невимушені роздуми над цими питаннями, також є ціллю Просвітництва. Без свободи міркувань, без свободи пошуку правди, людський розум буде незрілим і нерішучим. Тому Просвітництво забезпечує одночасно критику розуму, з метою виявлення його пізнавальних меж і можливостей, та вільнодумство розуму, як індивідуальний безперешкодний пошук правди та вільне видавання суджень про неї. Без критики і вільнодумства Просвітництво є неможливим. Критика розуму встановлює межі вільнодумству розуму та межі його пізнання. У статті стверджено, що Кантова критика розуму спрямована на реабілітацію віри, яка компенсує нездатність розуму пізнавати ноуменальну реальність і мати про неї знання. Тому у Кантовому Просвітництві є місце для віри, що є нетиповим розуміння Просвітництва як «царства розуму», тобто як беззастережного панування розуму. Кантове розуміння Просвітництва підважує ідеологічно традиційні та усталені погляди як на «добу розуму». Просвітництво – це процес та практика застосування розуму/розсуду індивідами у всіх сферах життя суспільства, а не доба вже утвердженого розуму/розсуду в усіх сферах життя суспільства.
Ключові слова: Кант, Просвітництво, критика, розум, розсуд, віра, вільнодумство.Повний текст:
PDFПосилання
1. Кант І. Відповідь на питання: що таке Просвітництво? / пер. з нім. М. Ласло-Куцюк. Всесвіт. 1989. № 4. С. 135–138.
2. Кант І. Критика чистого розуму / пер. з нім. та прим. І. Бурковського. Київ: Юніверс, 2000. 504 с.
3. Карівець І. Критика розуму як спосіб звільнитися від меж (передмова до публікації перекладу «Що таке Просвітництво?» Мішеля Фуко). Гуманітарні візії. 2015. Т. 1, ч. 2. С. 109–116.
4. Collins A. A Discourse of Free-Thinking. London: George Strahan, 1713. 178, VI p. URL: https://ia800206.us.archive.org/23/items/adiscourseoffree00colluoft/adiscourseoffree00colluoft.pdf.
5. Kobe Z. Reason Reborn: Pietistic Motifs in Kant’s Moral Philosophy. Problemi International. 2018. Vol. 2, No. 2. P. 57–88.
6. Longworth G. Faith in Kant. The Philosophy of Trust / P. Faulkner, T. Simpson (eds.). Oxford : Oxford University Press, 2017. P. 251–271.
7. Rethinking the Enlightenment: Between History, Philosophy, and Politics / G. Boucher, H. M. Lloyd (ed.). Lanham, MD : Lexington Books, 2017, 272 p.
8. Schmidt J. What Sort of Question Was Kant Answering when He Answered the Question: «What Is Enlightenment?» Rethinking the Enlightenment: Between History, Philosophy, and Politics / G. Boucher, H. M. Lloyd (eds.). Lanham, MD: Lexington Books, 2017. P. 89–112.
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vps.2024.31.02
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Lviv University Journal of Philosophy