КАНТ ТА ПАРАДИГМА КЛАСИЧНОЇ НАУКИ

Andrii Kadykalo

Анотація


Автор розглядає значення філософії Канта для формування основних принципів класичної парадигми в науці. Концепція Канта про простір, час і причинність суттєво вплинула на природничі наукові знання. Особу Канта витлумачено як творця класичної наукової парадигми. У статті розглянуто попередників Канта, зокрема античних філософів, Кеплера, Галілея, Ньютона, та досліджено особливості їхнього впливу на погляди німецького мислителя. Звернено увагу на те, що деякі поняття та ідеї класичної науки з’явилися раніше до філософії Канта. Автор статті розглядає їх як підставу появи більш досконалих ідей Канта. Німецький філософ завершив процес становлення класичної парадигми науки, яка почалася задовго до початку класичної науки. Автор вважає і демонструє, що філософи Піфагор, Галілей, Ньютон були творцями класичної науки. Ці троє мислителів заклали фундамент науки, яка відома як механіка. Механіка стала дуже успішною та міцною основою для класичної парадигми. Античні атомісти стверджували, що «ніщо не виникає з нічого». Це ідея, була тоді і залишається сьогодні, основою концепції про причинність. Для цього принципу є дуже просте пояснення: якби щось могло виникнути з нічого, якби те, що існує, могло виникнути з того, що не існує, тоді все могло б виникнути з усього. Не було б структури чи порядку речей, що є, мабуть, найважливішою особливістю будь-якої фізики. Іншими словами, цей перший принцип забороняє породження ex nihilo. Крім того, не тільки неможливо, щоб щось виникло з нічого, щось не може стати або «зникнути» в ніщо. В XVII столітті німецький астроном Кеплер відкрив закони обертання планет. Це стало підставою для утвердження механіки як універсальної науки. Механічна каузальність остаточно стала частиною ядра класичної парадигми після відкриття законів всесвітнього тяжіння та трьох законів механіки Ньютона. Отже, ця ідея давня, але вперше стала предметом уточнення та математичного аналізу у вісімнадцятому столітті. Кант використовував закони Ньютона про гравітацію та рух для своєї теорії Всесвіту. Ідеї Канта про детермінізм стосувалися всього Всесвіту як людини, так і природи. Автор припускає, що Кантові вдалося перетворити експериментальну науку на підтвердження універсальної тези класичної парадигми.

Ключові слова: парадигма, Кант, наука, теорія, механіка, детермінізм.

Повний текст:

PDF

Посилання


1. Ґаєр М. Світ Канта: Біографія / пер з нім. Л. Харченко. Київ : Юніверс, 2007. 336 с.

2. Кант І. Критика сили судження / пер з нім. В. Терлецького. Ки-їв : Темпора, 2022. 904 с.

3. Кант І. Критика чистого розуму / пер. з нім. І. Бурковського. Київ : Юніверс, 2000. 504 с.

4. Козловський В. Кантова антропологія: Джерела. Констеляції. Моделі / вид. 2-е, зі змінами та доп. Київ : Дух і Літера. 2023. XXXVIII, 728 с.

5. Кун Т. Структура наукових революцій. / пер. з англ. О. Васильєва. Київ : Port-Royal, 2001. 228 с.

6. Berg van den H. Kant’s conception of proper science. Synthese. 2011. Vol. 183. P. 7–26.

7. Chalmers A. Democritean Atomism. The Scientist’s Atom and the Philosopher’s Stone. Boston Studies in the Philosophy of Science, vol 279. Dordrecht : Springer, 2009. P. 19–41.

8. Critchley P. Pythagoras and the Harmony in all Things. [e-book]. 2011. URL: http://mmu.academia.edu/PeterCritchley/Papers.

9. Manuel F., Pailin D. Deism. Britannica. 2024. URL: https://www.britannica.com/topic/Deism.

10. Mukunda N. Mathematics as the language of Nature. A historical view. Proceedings of the Indian National Science Academy. 2015. Vol. 81, No. 2. P. 347–356.

11. Rowe W. Deism. Routledge Encyclopedia of Philosophy. 1998. URL: https://www.rep.routledge.com/articles/thematic/deism/v-1.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vps.2024.31.05

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Lviv University Journal of Philosophy