КАНТОВА КОНЦЕПЦІЯ «ВІЧНОГО МИРУ» ПЕРЕД ВИКЛИКОМ «ВІЧНОЇ ВІЙНИ»: АКТУАЛІЗАЦІЯ ЧИННИКА ЗІТКНЕННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Анотація

У статті Кантова філософська спадщина розглянута з акцентом на політико-правовій площині новаторських і нині вкрай актуальних досліджень німецького мислителя. Зокрема, виокремлено і систематичний, і історичний способи постановки питання стосовно можливостей досягнення і встановлення довготривалого миру. Відносно історичного аспекту виділено дві парадигми західного політико-правового мислення: арістотелівська та мак’явелівська; перша – з акцентом на цінностях, друга – на прагматичному інтересі, умовно кажучи, «конфронтаційна модель». При цьому показано, що Кант з-поміж новочасних попередників більше тяжів до французької духовної традиції, зокрема, до підходів Ж.-Ж. Руссо. Наголошено на тому, що для Канта ключовою є, виходячи з його морально-етичних підходів, ідея свободи індивіда – вона є релевантною і для Кантових досліджень політико-правової проблематики. Продемонстровано, що, інтерпретуючи людину не лише як мешканця природного світу, але й як жителя світу свобідної волі, Кант тлумачить свободу як політичну категорію. Підкреслено особливість Кантових інтелектуальних зусиль, спрямованих на віднайдення механізму, який би давав можливість запобіганням війнам, хоч філософ і розумів, що мир не є природнім людським станом. Виявлено, що ключовою інтенцією філософа був заклик до такого загального правового громадянського стану, в межах якого має бути встановлений стан вічного миру між усіма державами, при цьому основні надії покладалися на держави, які сповідують республіканський устрій і які готові, зокрема, провадити між собою інтенсивну торгівлю. Відзначено, що такий підхід Канта, нехай лише локально, був успішно продемонстрований у другій половині ХХ сторіччя у Західній Європі. Особлива увага звернена на так звані «прелімінарні» статті Канта й показано її актуальність для сучасності, зокрема, у випадку російсько-української війни. Наголошено на спадкоємності у питаннях війни та миру між Кантом та Карлом Ясперсом, відтак продемонстровано суттєвість протестантської духовної культури, яка спирається на «етику відповідальності». Наголошено також на слушній ідеї Канта, згідно з якою, на противагу до країн з республіканською формою правління, тиранії та диктатури, не будучи підзвітними своєму населенню, є значно більше схильними до розв’язування загарбницьких воєн, відтак вони, по суті, готові не до «вічного миру», а саме до «вічної війни». У цьому сенсі вельми логічним постало питання про співвідношення між різними цивілізаційними типами, про «зіткнення цивілізацій».

Ключові слова: мир, запобігання війні, прелімінарні статті, цінності, прагматичний інтерес, свобода, мета і засоби, людська природа, етика відповідальності.