КАТЕГОРИЧНИЙ ІМПЕРАТИВ КАНТА У ПОЛІТИЧНОМУ СЬОГОДЕННІ

Анотація

У статті досліджено можливості застосування ідеї категоричного імперативу як визначальної для морально-філософського вчення Канта у політичній площині. З’ясовано, що в окремих ситуаціях безапеляційне слідування цьому моральному припису суттєво утруднене й не завжди прийнятне. Розглянуто критику категоричного імперативу збоку теоретика «чистого правознавства» Г. Кельзена, який наголошував на тому, що окремі особи можуть прагнути зробити універсальним законом якесь із правил, якого хотіли б дотримуватися лише вони, але з погляду інших таке правило буде неприпустимим. Прагнення нав’язувати свою волю іншим в окремих випадках може приводити до диктатури і свавілля. Для вирішення цієї ситуації наведено міркування Дж. С. Мілля, який вважав, що б стосунки в спільноті, зокрема в судочинстві, не ставали формальними й притому сповненими фальші, найважливішим завданням врядування є розвиток моральних чеснот і освіченості громадян. Окремо розглянуто труднощі, що виникають і з формулюванням категоричного імперативу як заборони ставитися до людини як до засобу у досягненні власних цілей. Як контраргумент використано міркування Ф. М. Камм, згідно з яким у практичній ситуації загрозі існуванню спільноті ставлення до людини як до засобу буде власне необхідністю і правильним рішенням. Окремо проаналізовано концепцію «християнського реалізму» Р. Нібура, який наголошував на недосконалості людської природи, закликав до вибудовування таких соціальних і політичних умов, які б давали індивіду змогу вчиняти гідно, не шукати універсальних рішень й надміру не сподіватися, що людина щоразу правильно діятиме. Погоджуючись із застереженнями Ф. Ніцше, автор наголошує на тому, що категоричний імператив не повинен позбавляти людину права вибору. Водночас і протилежне прагнення руйнувати культурні традиції й світоглядні, раціонально-прагматичні устрої суспільства, в окремих випадках може бути не менш небезпечне, як і необдумане їх дотримання. Й лише вдумливе дотримання категоричного імперативу (насамперед збоку влади), спроможність до критичного мислення й повага до людської особистості можуть гарантувати слушність морально-етичних приписів Канта у процесі їхнього застосування в політичній площині.

Ключові слова: категоричний імператив, мораль, свобода, тиранія, лібералізм, демократія, врядування.