ТЕОРІЯ ДОСВІДУ КАНТА І ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА ЄДНІСТЬ АПЕРЦЕПЦІЇ

Анотація

У статті проаналізовано особливості тлумачення Кантом у «Критиці чистого розуму» поняття трансцендентальної єдності аперцепції як умови формування досвідних знань людини, притому ця умова у процесі аналізу виступає як результат. Наголошено, що це поняття визначає суть гносеологічних пошуків Канта і тісно переплетене з поняттями трансцендентального суб’єкта, апріорних синтетичних суджень, свідомості, метафізикою часу, сутністю чуттєвих споглядань. Трансцендентальну єдність аперцепції, що визначає нашу свідомість як таку, визначено як умову теоретичного пізнання і формування досвіду з огляду на те, що без наявності такої трансцендентальної основи жодна людина не могла б конструювати предмети пізнавальної діяльності і поняття, а також формулювати судження про навколишню дійсність. Констатовано, що Кант цілковито не ототожнює чуттєве і розсудкове, оскільки розсудок не здатний створювати предмети на підставі власних уявлень, навпаки, його діяльність детермінована сукупністю тих предметів, які людина здатна сприймати і осягати в процесі пізнання. Продемонстровано, що вирішення проблеми синтезу чуттєвості і розсудку як неоднорідних за своєю природою й нередукованих одне до іншого можливе завдяки наявності такої опосередковувальної ланки як трансцендентальна схема, яку визначає час як апріорна форма нашого сприйняття і підстава схематизму нашого мислення. Саме ця форма внутрішнього чуття однорідна до категорій і явищ, а тому перші можуть бути застосовними для охарактеризування других. Окремо розглянуто уяву як умову трансцендентальної здатності до судження, яка забезпечує єдність розсудку і чуттєвості і не просто схоплює дане, а конструює його. Підкреслено факт того, що схематизм розсудку обумовлений єдністю аперцепції, а саме формулювання загальних принципів досвіду є завершальною дедуктивною ланкою обґрунтування пізнання природи. А отже й умовою можливості предметів досвіду, який людина сприймає і здатна надалі систематизувати й так дійти до осягнення суті понять, отриманих з допомогою теоретичного пізнання. Згодом Кантова теорія досвіду й ідея про трансцендентальну єдність аперцепції визначила основи філософії Й. Ґ. Фіхте і Ґ. В. Ф. Геґеля, відповідно вплинувши на весь подальший розвиток як філософії німецьких ідеалістів, так і західної філософської думки.

Ключові слова: трансцендентальна єдність аперцепції, досвід, чуттєвість, розсудок, час.