ДІАЛОГ ЕТИЧНИХ ТЕОРІЙ (КАНТ І КОНСЕКВЕНЦІАЛІЗМ)
Анотація
Проблема наслідків є центральною в консеквенціалізмі. Тому дуже важливо ознайомитись з думками тих, хто має справу з наслідками, насамперед з погляду неконсеквенціалізму, такими як Кант. При вивченні цього питання слід звернути увагу на три напрямки. По-перше, яким є істинний характер етики Канта. По-друге, якою є позиція та роль наслідків в етиці Канта. По-третє, як класифікується взаємозв’язок між етикою Канта та консеквенціалізмом.
Перший напрям, який стосується характеру Кантової етики, можна узагальнити так: Кант вважає прийняття апріорного закону моралі (як вихідної мотивації дій) критерієм, який визначає моральний характер дій та виконання моральних зобов’язань, які випливають із цього закону. Це підкреслює інтенціональний характер етики Канта. Звісно, це не суперечить відомому факту, що Кантова етика також має значний телеологічний вимір, що його забезпечує царство цілей. Однак це інший аспект питання, до якого досліджуваний напрямок Кантового ставлення до наслідків не має стосунку.
Підсумовуючи другий напрям, тобто позицію і роль наслідків у етичній теорії Канта, можна сказати, що Кант розглядає дії, виконані згідно з вимогами, які виникають на основі моральних зобов’язань бути добрим, незалежно від наслідків. У випадку інших дій, тобто таких, що ґрунтуються не на моральних зобов’язаннях, а лише на правових зобов’язаннях чи навіть дій, що суперечать будь-яким зобов’язанням, наслідки можна враховувати. Кант переконаний, що важливо, певною мірою, нотувати (особливо негативні) наслідки певних дій, вчинених раціональними істотами. Кант жодним чином не вважає наслідки критерієм моральних дій чи виявом моральних цінностей раціональних істот.
Ті утилітарні чи консеквенціалістські теорії, які певним чином заявляють, що слідують Кантовій етиці, не пропонують жодних підтверджень, що саме в наслідках можна знайти спільні риси з концепціями Канта. Відтак результат дослідження полягає в тому, що Кант доволі зневажливо ставиться до наслідків дій раціональних істот і відносить їх до рівня правових дій, заснованих на гіпотетичному імперативі. Кантове розуміння наслідків, їхня позиція й роль в його етичній теорії не дають підстав стверджувати, що існує подібність між Кантом та утилітаризмом чи консеквенціалізмом у питанні наслідків. Кантіанцям, утилітаристам та консеквенціалістам про це відомо.
Ключові слова: Кант, консеквенціалізм, моральний закон, моральне зобов’язання, Девід Кумміскі, кантіанський утилітаризм, етика соціальних наслідків.
Повний текст:
PDF (English)Посилання
1. Auxter,T. (1982): Kant’s Moral Teleology. Macon: Mercer University Press.
2. Brink, D.O. (1997): Kantian Rationalism: Inescapability, Authority, and Supremacy. In: G. Cullity & B. Gaut (eds.): Ethicsand Practical Reason. Oxford: Clarendon Press, pp. 255–291.
3. Cummiskey, D. (1996): Kantian Consequentialism. New York & Oxford: Oxford University Press.
4. Forschler, S. (2013): Kantian and Consequentialist Ethics: The Gap can be bridged. In: Metaphilosophy, 44(1–2), pp. 88–104.
5. Gluchman, V. (2010): Kant and Virtuous Action: A Case of Humanity. In: S. Palmer (ed.): Cultivating Personhood: Kant and Asian Philosophy. Berlin: De Gruyter, pp. 256–264.
6. Hare, R.M. (1981): Moral Thinking: Its Levels, Method and Point. Oxford: Clarendon Press.
7. Hill,T.E., Jr. (1994): Kant on Responsibility for Consequences. In: Jahr Recht Ethik, 2, pp. 159–176.
8. Hoffe, O. (1994): Immanuel Kant. Albany: State University of New York Press.
9. Kant, I. (1983): Ethical Philosophy. Indianapolis&Cambridge: Hackett.
10. Korsgaard, CH. M. (2011): Natural Goodness, Rightness, and the Intersubjectivity of Reason: Reply to Arroyo, Cummiskey, Moland, and Bird-Pollan. In: Metaphilosophy, 42(4), pp. 387–394.
11. Llamson,B.S. (1978): Reason, Experience andthe Moral Life: Ethical Absolutism and Relativismin Kant and Dewey. Washington, D.C.: University Press of America.
12. Murphy, J.G. (1970): Kant: The Philosophy of Right. London& Basingstoke: Macmillan.
13. Palmer, S. (ed., 2010): Cultivating Personhood: Kant and Asian Philosophy. Berlin: De Gruyter.
14. Paton, H.J. (1967): The Categorical Imperative:A Study in Kant’s Moral Philosophy. New York: Harper Torchbooks.
15. Reath, A. (1994): Agency and the Imputation of Consequencesin Kant’s Ethics. In: Jahr Recht Ethik, 2, pp. 259–281.
16. Ridge, M. (2009): Consequentialist Kantianism. In: Philosophical Perspectives, Ethics, 23, pp. 421–438.
17. Straton-Lake, P. (1999): Recent Work: Kant’s Moral Philosophy. In: Philosophical Books, 40, pp. 209–218.
18. Sullivan, R.J. (1989): Immanuel Kant’s Moral Theory. Cambridge: Cambridge University Press.
19. Wick, W. (1983):Kant’s Moral Philosophy. In: I. Kant: Ethical Philosophy. Indianapolis&Cambridge: Hackett 1983, pp. xi–lxii.
20. Yovel,Y. (1980): Kant and the Philosophy of History. Princeton: Princeton University Press.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Lviv University Journal of Philosophy